Хвороба Лайма (синоніми: Лайм-бореліоз, іксодовий кліщовий бореліоз – інфекційне трансмісивне природно-вогнищеве захворювання, збудниками якого є спірохети комплексу, а переносниками – іксодові кліщі. Захворювання характеризується поліморфізмом клінічних проявів, серед яких найбільш характерними є ураження шкіри, нервової системи, опорно-рухового апарату, серця, перебігає як у маніфестній, так і в латентній формах, має схильність до рецидивів і хронічного перебігу. Особливе занепокоєння  викликає високий відсоток пізніх уражень різних систем і органів через несвоєчасну діагностику, що призводить до хронічних проявів (3,5-10,6 % випадків), довготривалої непрацездатності, інвалідизації, а подекуди – і до летальних  випадків.

        Іксодовий кліщовий бореліоз - зооноз  з природною вогнищевістю і трансмісивним механізмом передачі збудника, тісно пов’язаним з іксодовими (пасовищними) кліщами і їх природними хазяями – прокормлювачами кліщів. Джерелом і резервуаром збудника ІКБ, як будь-якого зоонозу в природних вогнищах, слугують близько 130 видів ссавців, серед яких провідна роль належить гризунам, а також майже 100 видів птахів.

       Поблизу населених пунктів на територіях з розвинутим тваринництвом в епізоотичний процес залучаються сільськогосподарські і свійські тварини, однак їх значення як резервуару інфекції незначне, оскільки в периферійній крові цих тварин збудники ІКБ практично відсутні.

       Основний шлях інфікування людини – трансмісивний, але за даними статистики, лише одна з десяти покусаних кліщами осіб звертається за медичною допомогою. В якості джерела живлення (і, як результат, інфікування), людина для кліща не є значимою. Людина – тупіковий етап у ланцюгу переносу борелій. Тому хвора на ІКБ людина не є джерелом інфекції для оточуючих.

      Іншим можливим шляхом передачі збудника від тварин до людини може виступати аліментарний шлях, що реалізується при вживанні в їжу сирого молока (переважно козячого) і інших молочних продуктів без термічної обробки.

      Збудники ІКБ, як і інших спірохетозів, можуть передаватися трансплацентарно від хворої (чи інфікованої) жінки до плоду. Ризик  внутрішньоутробного інфікування, особливо при своєчасному лікуванні, є невеликим.

       Ризик інфікування залежить від кількості інфікованих кліщів в даному регіоні і  частоти контакту з ними людей, що пов’язано з особливостями господарської діяльності, засобами боротьби з кліщами і захисту від їх нападу.

         Сприйнятливість людини до збудника ІКБ достатньо висока і не залежить від статі та віку. Частіше хворіє доросле працездатне населення активного віку (30-59 років), більше 10 % від загальної кількості хворих складають діти, особливо при розміщенні дитячих оздоровчих закладів на території природних вогнищ. Перенесене захворювання не дає прижиттєвого імунітету. При ІКБ спостерігаються випадки повторного інфікування через 4-7 років.

       Сезонність. Річна динаміка захворюваності на ІКБ характеризується вираженою сезонністю, пов’язаною з періодом активності переносників. Оскільки сезонна активність I.ricinus в Україні має два виражених піки – в квітні-травні   і  серпні-вересні, переважна кількість (81,7 %) “нових” випадків захворювання на ІКБ реєструється у травні-вересні, тобто припадає на весняно-літньо-осінній період.

       Специфічна профілактика ІКБ остаточно не розроблена. Тому на порядку денному в найближчий час залишаються методи екстреної і неспецифічної профілактики.

       Екстрена профілактика полягає у превентивному лікуванні особи, яка зазнала укусу кліща у випадку виявлення в ньому борелій, або при підозрі на бореліоз (якщо кліщ не досліджувався). В санітарно-освітній роботі необхідно додатково звертати особливу увагу на важливість негайного звертання до лікаря-інфекціоніста при появі МЕ незалежно від самопочуття пацієнта, причому навіть в тих випадках, коли кліщ був швидко видалений з поверхні тіла. Для екстреної профілактики ІКБ знайши застосування антибіотики,  що використовуються і для лікування маніфестних форм захворювання: пеніциліни, тетрацикліни, макроліди. Антибіотикотерапія може бути рекомендована і для емпіричного лікування (у разі неможливості обстеження кліща, що присмоктався).

        Неспецифічна профілактика, спрямована на винищення кліщів-переносників в природних біотопах і  індивідуальний захист людей від їх нападу та укусів, залишається важливою та необхідною частиною комплексу профілактичних заходів ІКБ і КЕ. Рекомендовано використання акарицидів в період активності кліщів на обмежених територіях, оптимально, в місцях скупчення великої кількості людей –  у оздоровчих закладах, заміських та дачних селищах, садівництвах, будівельних та промислових майданчиках.

Районний інфекціоніст  Єфіменко Л.С.