З поміж усіх порушень прав людини, які привертають до себе особливу увагу, торгівля людьми належить до найбільш болючих та ганебних явищ.

Проблема торгівлі людьми уперше була піднята правозахисниками на початку ХХ століття. З тих пір феномен торгівлі людьми піддається постійному аналізу і є предметом багатьох суперечок і дискусій.

Проблема торгівлі людьми визнана в Україні надзвичайно актуальною, про що свідчить існування нормативно-правової бази, спрямованої на протидію цьому злочину, та активність державних, неурядових та міжнародних організацій впродовж останніх років.

У даний момент найбільш повне визначення торгівлі людьми дає «Протокол з попередження торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми», який доповнює Конвенцію ООН про боротьбу з транснаціональною організованою злочинністю. Протокол є основним сучасним документом, спрямованим на боротьбу з цим злочином.

Торгівля людьми – це здійснення з метою експлуатації вербування, перевезення, передачі, приховування чи отримання людей шляхом погрози силою або її застосування чи інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою чи вразливістю стану або шляхом підкупу у вигляді платежів чи вигод для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу.

Україна зробила низку важливих кроків для розвитку правової та інституційної бази з протидії торгівлі людьми. Нормативно-правова база розвивалася протягом багатьох років у світлі міжнародних зобов’язань країни і включає комплексний закон про протидію торгівлі людьми, прийнятий в 2011 році. З 1999 року було прийнято кілька національних програм протидії торгівлі людьми. Зокрема, затверджено нову Державну соціальну програму протидії торгівлі людьми на період до 2020 року. Діюча програма охоплює всі основні ділянки, що мають стосунок до протидії торгівлі людьми й передбачає участь неурядових та міжнародних організацій у реалізації конкретних заходів.

Відповідно до чинного законодавства виявленням осіб, які постраждали від торгівлі людьми, займаються усі суб’єкти взаємодії. Зокрема, представники правоохоронних органів, медичні працівники, спеціалісти служби у справах дітей, соціальні працівники, фахівці центрів зайнятості, представники неурядових організацій тощо.

В першому півріччі в Україні отримали статус особи, постраждалої від торгівлі людьми, 186 громадян.

Миколаївська область займає 7 місце по кількості встановлених статусів по Україні разом із Чернівецькою та Івано-Франківською областями. 

Минулого року наша область посідала в цьому рейтингу 4 місце.

У той же час області, які посідали нижні сходинки рейтингу, вирвалися вперед. Наприклад, минулого року за станом на 01.04.2015 у Вінницькій області було встановлено 5 статусів, а цього року – вже 21. Така ж тенденція спостерігається й у Закарпатській, Чернігівській, Житомирській та інших областях:

З 2012 року у Миколаївській області виявлено 13 постраждалих від торгівлі людьми. Статус встановлено 10 особам.

Це питання розглядається не вперше на засіданні координаційної ради, щомісяця воно висвітлюється на радіо та телебаченні, проводилися й робочі зустрічі. Благодійним фондом «Любисток» у лютому 2016 року організовано проведення обласної конференції, на яку запрошено представників галузі освіти, соціального захисту населення, центру соціальних служб, служби у справах дітей, Національної поліції.

       Співпраця суб'єктів взаємодії оцінюється  на високому рівні: у лютому 2016 року представниками Національної поліції виявлено особу, яка постраждала від торгівлі людьми,   оперативно повідомлено Департамент соціального захисту населення та Миколаївський благодійний фонд «Любисток». Як результат спільних зусиль: потерпілому встановлено статус особи, постраждалої від торгівлі людьми, надано необхідну психологічну допомогу, взято під соціальний супровід, поновлено документи, виплату пенсії. В нашому місті встановлено 1 статус потерпілої від насильства особи.