Трихінельоз — біогельмінтоз, що спричиняється паразитичними черв'яками — різними видами роду Trichinella і характеризується гострим перебігом, гарячкою, мінливими набряками, особливо обличчя, міалгіями і вираженими алергічними проявами.

Трихінельоз є одним з найтяжчих гельмінтозів людини, природні осередки якого зустрічаються на всіх континентах, окрім Австралії, синантропні осередки є в регіонах з розвиненим свинарством, широким вживанням людьми в їжу свинячого м'яса. В світі, й в Україні абсолютно переважають випадки трихінельозу, що спричинений видом Trichinella spiralis, яка циркулює у домашніх свиней. На сьогодні в деяких регіонах України, зокрема у Вінницькій, Хмельницькій, Одеській областях, сформувалися ендемічні вогнища трихінельозу. Поїдання всеїдними свинями заражених померлих пацюків, харчових відходів і продуктів забою, що містять личинки трихінел, підтримує циркуляцію інвазії в синантропних осередках. Цьому сприяє безконтрольний випас свиней з особистих господарств, використання м'ясних продуктів без ретельної санітарно-ветеринарної експертизи, особливо в сільській місцевості. Зростає й кількість випадків трихінельозу через вживання в їжу інвазованого м'яса диких тварин (кабан, ведмідь, борсук).

Механізм зараження — оральний, шлях передачі — харчовий. Провідним фактором передачі є недостатньо термічно оброблене м'ясо домашніх і диких тварин, що містить живі інкапсульовані личинки трихінел. Личинки стійкі до соління, копчення, нетривалого заморожування і гинуть тільки при нагріванні до певних температур. У процесі перетравлення м’яса трихінели звільняються із капсул, занурюються в слизову оболонку тонкої кишки і за 1-1,5 доби дозрівають. Статевозрілі самки відкладають велику кількість личинок, які з лімфою і кров'ю розносяться по організму та осідають у поперечносмугастих м'язах, головним чином міжреберних, жувальних, язика, глотки, діафрагми, очей. Протягом 18-20 днів личинки дозрівають і згортаються у спіралі. Довкола них формується сполучнотканинна капсула, яка з часом вапнується. У такому стані личинки можуть зберігати життєдіяльність 25 років і довше. Сприйнятливість людей висока. Захворювання частіше групові, можливі повторні інвазії.

Інкубаційний період триває від 5 до 45 діб. Тривалу інкубацію, як правило, спостерігають при легкому перебігу трихінельозу, при тяжкому — терміни інкубації скорочуються іноді навіть до 1 доби. 

Хвороба нерідко починається із симптомів ентериту. Кардинальними ознаками є набряк повік і обличчя, міалгії, гарячка, висока еозинофілія крові. Біль найчастіше виникає в очних, жувальних, шийних і литкових м'язах. Інтенсивність болю дуже зростає при рухах, пальпації м'язів. Гарячка ремітуючого типу, рідше постійна або переміжна. Еозинофілія досягає 50-60 % і більше, часто виявляється лейкоцитоз. Хворі скаржаться на головний біль, безсоння, нудоту, іноді виникає пронос. На шкірі з'являються висипання макуло-папульозного або геморагічного характеру, які тривають декілька днів. Спостерігають субкон'юнктивальні та піднігтьові крововиливи. При тяжкому перебігу можливе ураження серцевого м'язу з розвитком тяжкого міокардиту з гострою серцевою недостатністю, ураження легень (пневмонія), центральної нервової системи (менінгоенцефаліт), нирок (нефрит), виникнення тромбозу. Летальність при тяжких формах досягає 10-30 %.

Профілактика трихінельозу здійснюється за двома основними напрямками: посилення ветеринарно-санітарного нагляду та широка санітарно-освітня робота.

Основою загальної профілактики трихінельозу служить ветеринарно – санітарна експертиза свинини з обов’язковим проведенням трихінелоскопії, яка проводиться на м'ясокомбінатах, скотозабійних пунктах тощо. Для дослідження свинячих туш на трихінельоз беруть, як правило, ніжки діафрагми. При виявленні хоча б однієї личинки трихінел м'ясо знищують або направляють на технічну утилізацію. Щодо природних осередків трихінельозу важливою профілактичною мірою служить захоронення мисливцями тушок хижих тварин після зняття шкурок, ретельна термічна обробка м'яса диких тварин (ведмедів, кабанів та ін.) при вживанні його в їжу, неприпустимість згодовування домашнім тваринам м'яса диких тварин. У населених пунктах повинні бути обладнані забійні пункти і біотермічні ями для утилізації відходів забою та трупів тварин, повинен бути організований вилов і знищення бродячих собак і кішок і повинні проводитися дератизаційні заходи. Забороняється подвірний забій тварин без ветеринарно-санітарного контролю, а також продаж свинини, м'яса диких тварин без клейма ветсанекспертизи. 

Санітарно-освітня робота спрямована на поширення серед населення відомостей про трихінельоз. Особиста профілактика трихінельозу полягає в тому, щоб вживати в їжу тільки обстежене на трихінельоз м'ясо свиней і диких тварин. Не можна купувати м'ясо цих тварин або м'ясопродукти на стихійних ринках при відсутності довідки ветсанекспертизи. При підозрі для повної гарантії м'ясо повинно піддаватися тривалій термічній обробці (не менше 2,5 годин) при товщині шматка м'яса не більше 8 см.

Управління ветеринарної медицини в Вознесенському районі