Серед всіх офтальмологічних захворювань глаукома є найпідступнішою. Як правило, людина непомітно та поступово втрачає зір аж до повної сліпоти. Відновити зір в такому разі не можливо.

Глаукома вперше за останні п’ять років має найменшу питому вагу в нозологічній структурі первинної інвалідності по зору – 15,4 %, її інтенсивний показник по Україні складає 0,24 на 10 тис. дорослого населення. Незважаючи на зниження первинної інвалідності внаслідок глаукоми, показник сліпоти при цьому захворюванні найбільш високий серед інших класів хвороб.

На сьогодні в структурі диспансерної групи хворих 30,6% - хворі на глаукому. Питома вага поширеності захворювання на глаукому в загальній структурі складає 7,3 %, вперше виявленої глаукоми 1,8 % в структурі очних захворювань.

За 5 років зростання показника поширеності глаукоми на 100 тис. дорослого населення складає 15%, показник захворюваності, тобто вперше виявлених хворих на 100 тис. дорослого населення знизився на 14 %, показник чисельності диспансерної групи в розрахунку на 100 тис. населення зріс на 13,3 %.

В сучасній офтальмології термін «глаукома» об’єднує групу захворювань, які мають різне походження, але які мають спільні симптоми: підвищення внутрішньо очного тиску (ВОТ), звуження поля зору, розвиток атрофії зорового нерва.

Початок захворювання, як правило, безсимптомний. Однак, існує ряд ознак, на які варто звернути увагу та, при їх наявності, терміново звернутись до лікаря: «літаючі мушки» перед очима, райдужні кола навколо джерела світла при погляді на нього, затуманювання зору, часта зміна окулярів.

Сліпота при глаукомі настає внаслідок загибелі зорового нерву (атрофії), основною причиною якої є підвищення внутрішньоочного тиску. Ось чому так важливо усім особам старше 40 років один раз на рік контролювати рівень внутрішньоочного тиску, а при наявності захворювання – ще частіше. Якщо у людини в роду були випадки глаукоми та є супутня судинна патологія – цукровий діабет, схильність до вазоспазмів, мігрені, були травми ока тощо – то вона безперечно належить до так званої групи ризику та має бути на обліку лікаря-офтальмолога.

Діагностика глаукоми не завершується вимірюванням ВОТ. Для встановлення діагнозу необхідно перевірити зір, поле зору (на початку захворювання, або лише при підозрі на нього - комп'ютерними методами), стан зорового нерва (традиційним оглядом – офтальмоскопією та комп'ютерними методами), виміряти рівень тиску в оці. При необхідності лікар запропонує ще додаткові методи обстеження, які допоможуть своєчасно встановити діагноз.

Глаукома належить до прогресуючих захворювань, проте раннє виявлення, адекватне лікування та чітке дотримання рекомендацій лікаря – ось складові успіху в боротьбі з ним. Лікувати глаукому можна як медикаментозними засобами (краплі, уколи, таблетки), так і лазером та хірургічними методами. Однак, існує небезпека, що в разі нормалізації ВОТ, пацієнти самостійно призупиняють застосування рекомендованих препаратів, змінюють режим лікування, а це приводить до ще більшого прогресування глаукоми та прискорення зниження зору.

Глаукома є більшою мірою соціальною проблемою. Боротися з нею потрібно лише об’єднавши зусилля пацієнтів, спеціалістів, держави. Враховуючи медичну та соціально-економічну значимість глаукоми, в 2008 році вперше на підтримку ініціативи Всесвітньої Глаукомної Асоціації (WGA) та Всесвітньої Асоціації пацієнтів, що мають глаукому (WGPA), було оголошено День боротьби зі сліпотою внаслідок глаукоми, а з 2011 року запроваджено Тиждень Глаукоми (World Glaucoma Week). Цю ініціативу підтримала і Україна. В цьому році він проходить з 10 по 15 березня.

Необхідно знати, що:

• На глаукому може захворіти кожен. До групи підвищеного ризику належать люди, які старші 40 років, мають спадкову схильність до цієї хвороби, переносили коли-небудь хірургічні втручання на очах, страждають на супутню судинну патологію (цукровий діабет, мігрені, спазм судин), короткозорість, палять.
• Якщо при погляді на світло, перед очима маячать райдужні кола, відчувається затуманювання зору, зміни в полі зору, слід негайно звертатися до офтальмолога.
• Як правило, розвиток глаукоми відбувається внаслідок підвищеного внутрішньоочного тиску. З метою своєчасного виявлення захворювання та призначення лікування потрібно вимірювати внутрішньоочний тиск, а також проходити огляд зорового нерву та перевірку поля зору не рідше, ніж 1 раз на рік. Хоча вилікувати глаукому неможливо, сучасні методи лікування дають змогу призупинити прогресування глаукоми, зберігаючи при цьому зір і працездатність людини та запобігаючи сліпоті і інвалідності.
• Успіх лікування, у першу чергу, залежить від стадії захворювання, на якій воно розпочате. Чим раніше виявлена хвороба та розпочате лікування, тим більше шансів зберегти зір. Крім того, результат залежить і від готовності пацієнта до співпраці, а саме – до ретельного дотримання призначених рекомендацій лікаря-офтальмолога.
• Хворий на глаукому потребує постійного обстеження задля того, щоб своєчасно внести зміни в режим лікування та таким чином запобігти погіршенню зору.

Якщо діагноз глаукома уже встановлений, необхідно дотримуватися таких правил:

• точно виконувати всі рекомендації лікаря;
• проходити контрольні огляди офтальмолога з обов'язковою реєстрацією гостроти зору, стану поля зору, рівня внутрішньоочного тиску та огляду зорового нерву у встановлені терміни;
• самостійно контролювати стан зорових функцій обох очей (особливо ураженого ока) та рівень тиску в оці у період між візитами до лікаря. Якщо спостерігаються будь-які відхилення від звичайного стану, необхідно відразу повідомити про це лікаря;
• інформувати дільничного, сімейного лікаря та лікарів, у яких доводиться лікуватися з інших причин, про захворювання на глаукому;
• інформувати лікаря-офтальмолога про прийом будь-яких препаратів, призначених іншим лікарем.                               
  

БЕРЕЖІТЬ ЗІР!