Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя. Усиновленою може бути дитина (згідно статті 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягненню нею повноліття).У виняткових випадках суд може постановити рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері,батька або була позбавлена їхнього піклування.

Дитина, покинута в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я або яку відмовилися забрати з них батьки, інші родичі, може бути уси новлена після досягнення нею двомісячного віку.Дитина, яку було підкинуто чи знайдено, може бути усиновлена після спливу двох місяців з часу її знайдення.

Якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати та сестри, вони не можуть бути роз’єднані при їх усиновленні. За наявності обставин, що мають істотне значення, суд за згодою органу опіки та піклування може постановити рішення про усиновлення когось із них або усиновлення їх різними особами. Якщо усиновлення для дитини не є таємним, брат та сестра мають право знати про нове місце її проживання.

Усиновлювачем дитини може бути повнолітня дієздатна особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п’ятнадцять років. У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою ніж вісімнадцять років.

Особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити одну і ту ж дитину. Якщо такі особи проживають однією сім’єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини. Кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується.

Не можуть бути усиновлювачами особи, які:

• обмежені у дієздатності;
• визнані недієздатними;
• позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
• були усиновлювачами іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним з їхньої вини;
• перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
• зловживають спирними напоями або наркотичними засобами;
• не мають постійного місця проживання та постійного заробітку;
• страждають на хвороби, перелік яких затверджений МОЗ України.

За наявності кількох осіб, які виявили бажання усиновити одну і ту ж дитину, переважне право на її усиновлення має громадянин України:

• в сім’ї якого виховується дитина;
• який є чоловіком матері,дружиною батька дитини, яка усиновлюється;
• який усиновлює кількох дітей, які є братами і сестрами;
• який є родичем дитини.

Крім цього переважне право на усиновлення дитини має подружжя.

Згідно Закону України «Про ратифікацію Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянутої)». Дана Конвенція запроваджує сучасні правові стандарти у сфері усиновлення з метою максимального врахуванням найвищих інтересів дитини.

При цьому, відповідно до статті 7 Конвенції дозволяється усиновлювати дитину:

1) двом особам різної статі; 2) які перебувають у шлюбі між собою або; 3) які перебувають у зареєстрованому партнерстві, якщо такий інститут існує; 4) одній особі.

Держави можуть поширювати дію цієї Конвенції на одностатеві пари, які одружені або перебувають у зареєстрованому партнерстві. Вони також можуть поширювати дію цієї Конвенції на різностатеві й одностатеві пари, які разом проживають у постійних стосунках. Проте, зазначена стаття дає право (а не встановлює обов’язок) державам, враховуючи їх національне законодавство, поширювати дію цієї Конвенції на одностатеві пари. При цьому, згідно з частинами третьою та четвертою статті 211 Сімейного кодексу України усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі. Крім того, особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити одну і ту ж дитину. Якщо такі особи проживають однією сім’єю, рішення про усиновлення ними дитини може постановити суд.

Начальник відділу ДРАЦС по м.Вознесенську реєстраційної служби

Вознесенського міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області Л. В. Махова