Відповідно до Указу Президента України від 11.02. 2004 р., 15 лютого в Україні відзначається День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. 

Двадцять дев’ять років тому сотні сімей, родин, де підростали майбутні солдати, з полегшенням зітхнули. 15 лютого 1989 року останній солдат перетнув афгансько-узбецький кордон біля містечка Термез. Відтоді ця дата увійшла в новітню історію як День пам’яті воїнів-інтернаціоналістів, День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

Щорічно український народ віддає глибоку шану усім без винятку солдатам і офіцерам, рядовим і генералам, робітникам та службовцям, яким судилося пройти вогняне горнило бойових дій в Республіці Афганістан та інших «гарячих» точках планети. 

З кожним роком все далі і далі історія віддаляє нас від вогняних років афганської війни. Але час не підвладний викреслити з нашої пам’яті героїчні подвиги, приклади мужності і вірності військовому обов’язку, які продемонстрували тисячі відданих синів і дочок України, долею одягнених у солдатські шинелі.  І куди б не закидала доля наших земляків, яким довелося брати участь у миротворчих операціях, вони завжди чесно й сумлінно виконували військову присягу.За хоробрість, високий професіоналізм, надійність і благородство вони заслужили щиру подяку багатьох народів та примножили авторитет України як країни–миротворця. 

Тільки з України в Афганістані воювало 120 тисяч солдатів і офіцерів. З них 3360 не повернуться додому ніколи. 12 українців були удостоєні звання Героя Радянського Союзу. З Вознесенська до Афганістану було відправлено 155 земляків. 64 мешканця Миколаївщини, серед яких і двоє вознесенців – Василь Большаков та Олег Кутвицький – не повернулися живими, загинули під час виконання свого інтернаціонального обов’язку. А тих, хто і зостався живим, моральне каліцтво супроводжуватиме все життя. Та вони не нарікають на долю, не вважають себе героями, хоч рани Афганістану не залікуєш нічим і ніколи.

Надзвичайно жорсткі та виснажливі умови підготовки, перемінний клімат, щоденні думки про смерть і переживання за своє життя робили перебування у «гарячій точці» просто неможливим. Таке зрозуміють тільки ті, хто воював і вижив у ті жахливі роки.

Та найстрашніше те, що ці хлопці не знали, що буде з ними в майбутньому, чи знайдуть вони собі місце у новому житті, житті без війни і смерті. Та всі розуміли одне – це занадто дорога ціна, ніщо не варте того, щоб платити саме такою ціною – ціною того, що відбувалося з ними тоді і що могло бути потім.

Про своє перебування на війні «афганці» не дуже поспішають розповідати. Вони скромно зауважують, мовляв, що тут говорити, війна і є війна – стріляють, убивають. Але навіть із скупих фраз-спогадів стає зрозуміло – кожен з них щохвилинно ризикував своїм життям.

Сьогодні вознесенці із вдячністю згадують тих, хто, жертвуючи власним життям, на гірських серпантинах та в ущелинах виконував свій військовий обов’язок. У парку 1 Травня встановлено пам’ятний знак воїнам, загиблим при виконанні службових обов’язків в Афганістані, до якого щороку, 15 лютого, громада міста урочисто покладає квіти та згадує тих, хто не повернувся з пекла війни. 

В пам'ять про свого земляка Олега Кутвицького, який загинув в Афганістані, його іменемназвано одну із вулиць нашого міста.         

Шановні учасники бойових дій, воїни-інтернаціоналісти!

Плин часу не затьмарив спогадів про цю війну, пам’ять продовжує нагадувати про ті жахливі часи. Сьогодні ваш безцінний бойовий досвід потрібний для підготовки наступних поколінь миротворців, адже наша держава і надалі продовжує виконувати свою благородну місію і вносить значний вклад у забезпечення миру та добросусідських відносин між країнами світу.

Ваша активна життєва позиція, вірність військовій присязі заслуговують на глибоку повагу. Ми вдячні вам за мужність і патріотизм, за стійкість та витримку. Ваші діти можуть по праву пишатися своїми батьками.

Прийміть щирі вітання з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Схиляємо голови перед тими, хто пролив свою кров заради забезпечення миру. Ми завжди будемо пам’ятати всіх тих, хто не повернувся. Бажаємо усім, хто пройшов нелегкий бойовий шлях, міцного здоров’я, щастя й миру, успіхів у праці та добробуту в родинах.

Бібліотека №1,

 центр місцевого краєзнавства

КЗ «Бібліотечна мережа м. Вознесенська»