27 січня у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Відповідно до постанови Верховної Ради України від 5 липня 2011 р. № 3560-VI «Про 70-річчя трагедії Бабиного Яру» на державному рівні Україна вперше провела  жалобнi заходи Міжнародного дня пам'яті жертв Голокосту у 2012 році. Генеральна асамблея ООН прийняла 1 листопада 2005 року Резолюцію № 60/7, у якій говориться, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…».

 Саме цей документ оголосив Днем пам’яті жертв Голокосту 27 січня. В цей день в 1945 році війська 1-го українського фронту увійшли до нацистського табору смерті Аушвіц. Цей табір став у сучасному світі символом нацистських злочинів. За різними оцінками, у таборі смерті загинуло від 1,5 до 2,2 млн невільників. Загальна ж кількість страчених упродовж Голокосту значно більша.

Слово «голокост» походить із грецької мови та має дві частини: holos, що означає «випалений», або «цілковито спалений», та kaustos, що означає «офіра». Спочатку слово «голокост» мало релігійний підтекст, але також уживалося протягом сторіч стосовно катастроф та великого лиха, переважно пов’язаних із пожежами. Уже в середині XX століття слово «голокост» вживали в пресі щодо хвилі терору проти єврейського населення Європи, початого Адольфом Гітлером. Із середини 50-х років XX століття слово «голокост» загальновживане стосовно політики винищення нацистами під час Другої світової війни євреїв та інших народів Європи. У такому сенсі сучасне слово Голокост (Holocaust), на відміну від іншого його значення, пишемо з великої літери.

Після закінчення Другої Свiтової війни світова громадськість охарактеризувала дії нацистів як злочин проти миру і людяності та прийняла рішення судити тих, хто залишився. На знаменитому Нюрнберзькому процесі, який тривав більше десяти днів, була озвучена офіційна на той момент цифра вбитих євреїв – 6 млн. з них -1,5 млн. дітей. Однак ця цифра, безумовно, не відображає дійсності, оскільки поіменного списку загиблих немає.

 Згідно з цими даними, у Польщі загинуло 3 млн. євреїв, СРСР – 1,2, Білорусії - 800 тис., Литві та Німеччині - по 140 тис., Латвії - 70 тис., Угорщини - 560 тис., Румунії - 280 тис. , Голландії - 100 тис., у Франції та Чехії - по 80 тис., у Словаччині, Греції, Югославії було знищено від 60 до 70 тис.

 Друга Світова війна була також трагедією для i українських євреїв. За період з 1941 до 1945 року на українських землях загинуло близько 3 000 000 мирних жителів, з яких близько 850 000 — 900 000 складали євреї, що проживали в Україні. Тільки в Бабиному Яру нацисти знищили близько 100 тисяч євреїв.     

Це страшне і нелюдське явище, яке відбувалося в період 1933-1945-х років, що призвело до умисного винищення практично однієї третини євреїв, а також незліченної кількості представників інших нацменшин, породжене ненавистю і фанатизмом, затятим расизмом і принизливими забобонами, які панували тоді в фашистської Німеччини - НЕ ПОВИННО ПОВТОРИТИСЯ!

В історії людства було безліч «темних» плям, але так відверто, широкомасштабно і цинічно, суспільство ще не падало ніколи. Маніпуляції громадською свідомістю, нездорові ідеї і злочинне замовчування, які супроводжували весь цей жах, не давали тоді повною мірою усвідомити справжній стан речей, і це сумно. Однак все світове співтовариство здригнулося, коли почали відкриватися факти і підтвердження подібних злодіянь, причому в справжніх «промислових» масштабах. Ми не повинні допустити, щоб подібне ще хоч коли-небудь повторилося!

Міжнародне співтовариство "беззастережно засуджує всі прояви релігійної нетерпимості, підбурювання, переслідування або насильства щодо окремих осіб або громад, зумовлені етнічним походженням або релігійними віруваннями, де б вони не мали місце", - йдеться в тексті резолюції. Справжні і майбутні покоління не повинні забувати уроків наших загальнолюдських і настільки трагічних катастроф, інакше може виникнути дуже високий ризик повторення подібних моментів у майбутньому.

У цей день, День скорботи і пам’яті, ми приєднуємося до загальної печалі і прагнемо співчувати всьому цьому болю та втраті, ім’я якої Голокост. Її ніяк не заповнити. Вже не запобігти. Але нехай живе надія, що подібного більше ніколи не повторитися!

Будемо пам’ятати...

 Бібліотека №1,

центр місцевого краєзнавства

КЗ «Бібліотечна мережа м. Вознесенська»