Доля випробовує людину, і залежно від того, наскільки успішно вона долає випробування, винагороджує її. Набагато легше проходити різні випробування, коли в тебе є підтримка  рідних, друзів, знайомих, але для декого єдиною підтримкою в житті є соціальні працівники. Так сталось і в житті Марини. Про своє дитинство жінка згадує неохоче.  Батьки часто сварилися та постійно були зайняті періодичними заробітками, а ще часто хотілось їсти та зігрітися, так як проживали вони тоді на півночі Росії, де майже завжди була зима. Саме на згадку про своє дитинство і залишились у Марини відморожені пальці на обох руках. Переїзд до України жінка пригадує дуже яскраво: було дуже тепло, багато квітів, будинок в якому поселились, потопав в зелені.  Вже в Україні у Марини з’явився вітчим, а згодом і менший братик. І вже тоді, ще навчаючись в школі, вперше постало питання про отримання паспорту, адже потрібно було думати про подальше навчання. Але як виявилось це було зробити зовсім непросто, так, як мати її була громадянкою Росії і також паспорту не мала. Збір необхідних документів потребував багато часу, а головне  коштів, так, як за необхідні довідки з консульства Росії потрібно було заплатити чималі гроші і, як роз’яснили їй працівники міграційної служби, паспорт необхідно отримати спочатку матері.  Тому так і проживала Марина без документу, що посвідчував її особу. Але час минав, дівчина росла і, неотриману в достатній мірі любов та ласку від батьків, шукала поза родиною. І вже через декілька років на руках у Марини було  троє діточок. Тепер розмова про виготовлення паспорту вже не йшла, потрібно було думати, як прогодувати дітей. Без документів, без засобів до існування, не маючи власного місця проживання,  будучи ще зовсім незрілою мамою, не маючи потрібної підтримки, дівчина зламалась. Тому і не дивно, що згодом вона втратила дітей, вони пішли на виховання в інші сім’ї, де інші люди забезпечили їм гідні умови для проживання та розвитку.  Життя для Марини  ніби завмерло….

В поле зору працівників міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді  жінка потрапила, перебуваючи в обласному центрі соціально-психологічної допомоги з новонародженою дитиною.  Хоча і пройшли роки, проблеми жінки залишились невирішеними. За відсутності документів, не було змоги зареєструвати дитину та оформити соціальну допомогу, проживати також не було де. Тому, Марина прийняла непросте рішення - на деякий час помістити сина до будинку дитини, поки вирішить проблеми з житлом та документами.

Але ж кожній дитині потрібна матір, бо хто ж як не вона приголубить, подарує любов. І хоча Марина була, можливо,  не найкращою  мамою, але з усіх сил намагалась такою стати, тому старанно виконувала рекомендації  соціальних педагогів центру та медичних працівників, і всіма силами трималась за маленького Андрійка, розуміючи, що саме він  є останньою надією на її повноцінне життя.

Вислухавши жінку, фахівці центру не підтримали її намір  помістити сина до будинку дитини. Адже виготовлення документів є тривалим, а в розвитку дитини кожна хвилина є дорогоцінною і немає нічого гіршого для крихітки, ніж зростати без мами.

Взявши родину під соціальний супровід, фахівці Центру всіляко сприяли у вирішенні її складних життєвих обставин. Знайшлись добрі люди, які погодились прийняти жінку з дитиною на проживання. Марина ретельно вибілила виділену їй кімнату, підготувала нехитре дитяче приладдя. І розпочалася кропітка робота в зборі документів для виготовлення паспорту. Впродовж року Марина декілька разів їздила до консульства Росії (м. Одеса), збирала різноманітні довідки за місцями попереднього проживання, за сприянням центру налагодились відносини з мамою, яка на той час вже отримала паспорт, та не по чуткам знала, як важко отримати даний документ не маючи громадянства. А Андрійко в цей час підростав, в дитини виявилась алергія на молочні продукти, тому впродовж тривалого часу працівники центру всіляко сприяли в безмолочному харчуванні дитини та самої матері, допомагали з одягом та взуттям. Дякуючи Товариству Червоного Хреста, Марина була забезпечена миючими засобами та засобами особистої гігієни. В ті часи, коли хлопчик хворів, та потребував стаціонарного лікування, відповідальність за родину брали на себе лікарі, розуміючи, що саме ця матір потребує особливої уваги. І от Андрійкові виповнився рік. Хлопчик добре їсть, вже менше хворіє, радує матір першими кроками та неймовірною усмішкою. І Марина, окрилена материнськими почуттями та почуттям відповідальності за дитину, ніби почала жити заново. Дякує соціальним працівникам за вчасно надану підтримку та наділяє Андрійка та всіх своїх дітей увагою і турботою.

До виготовлення документа, що посвідчить особу Марини залишалось вже зовсім небагато, але черговий необхідний документ потребував неймовірних фінансових витрат. Куди лише  не зверталась жінка за допомогою. І до депутатів, і до підприємців міста, але, нажаль, порозуміння ніде не знаходила. А час отримання довідки спливав. І от настав останній робочий день 2017 року… все, надії більше не було…з нового року весь пакет документів потрібно буде оновити, на що вже не залишилось ні сил, ні можливостей.  Але, все ж таки, світ не без добрих людей. І для Марини доля посміхнулась, їй допоміг Бабаєв Андрій Михайлович, депутат міської ради, підприємець міста. Дякуючи цій небайдужій людині Марина впродовж місяця нарешті отримає такий очікуваний документ, який дасть їй можливість офіційно працювати, забезпечити сину відповідне навчання та виховання, а найголовніше - коли прийде час Андрійкові отримувати паспорт, він не буде змушений йти до цього по такому тернистому шляху, який пройшла його мати. 

Спостерігаючи подібні історії, знову і знову замислюєшся над тим, що щастя полягає в найпростішому: в шматку хліба, який є за що купити, чистій постілі, даху над головою, документах, які дають існувати в соціумі, а найголовніше - в любові та підтримці, в дитячому сміху та відчутті, що ти в світі не один. Любіть та підтримуйте один одного завжди, навіть в найскладніших ситуаціях, адже добре слово та щира підтримка здатна творити чудеса!

Вознесенський міський центр соціальних служб

для сім’ї, дітей та молоді  міської ради