«Ні труни, ні хрестів і ні тризни!

Прямо в яму, на віки-віків!

Чорна сповідь моєї Вітчизни

І її затамований гнів»

Пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано кривавим і чорним. Найтрагічнішою сторінкою історії нашого народу є голодомор 1932-1933 років. Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. І в останні дні листопада весь український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам'ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України. 

Головне у діяльності бібліотеки №1 по відзначенню чергової річниці Дня пам’яті жертв Голодоморів – донести правду сучасникам про цю трагедію. Тому до цієї дати працівники бібліотеки №1 організували і провели цикл заходів «Голодомор: велика трагедія тридцятих».

Так, з 20 листопада в читальній залі бібліотеки №1 організований літературний фактаж «Голодомор – чорна сповідь моєї Вітчизни», його метою є висвітлення теми Голодомору 1932-1933 рр. в Україні, усвідомлення його трагізму у долі рідного народу, формування громадянської відповідальності за майбутнє Вітчизни, сприяння зростанню патріотичних почуттів на засадах особистого розуміння історії.

На абонементі представлено виставку-реквієм «Скорботна свічка пам’яті святої», яка містять інформацію про події 1932-1933 рр. на території України загалом і на Миколаївщині зокрема, коли під час масового, ретельно спланованого радянським тоталітарним режимом голоду загинули мільйони мешканців сіл і міст.

23 листопада на історичну годину «Пам'яті незгасна свіча», були запрошені учні 8 класу ЗОШ № 7 разом з бібліотекарем Коврижко І.В.. Захід почався зворушливою піснею «Свіча» у виконанні Оксани Білозір, яка присвячена усім загиблим під час голодомору. Ведучі заходу Даниленко Н. В. та Євстратьєва Н. М. ознайомили присутніх із трагічними сторінками тих страшних подій української історії, зокрема і фактами Голодомору безпосередньо в нашому краї, згадали про жахи голоду 1932-33 років, про загибель мільйонів людей, про трагізм, який ховається за словом «голодомор». Завідуюча бібліотеки Барановська Р. В. спонукала присутніх замислитись над питанням «Крихта хліба – багато це чи мало?». Учасникам заходу було запропоновано переглянути медіа-вернісаж «Голод 33-го», на якому були представлені архівні документи, ілюстровані матеріали та спогади очевидців тієї страшної трагедії та документальний фільм «Голодомор. Великий злам» із серії «Невідома Україна».

Деякі діти поділилися з однокласниками, жахливими розповідями своїх прадідів та прабабусь про страшний голодомор.

Наприкінці заходу присутні запалили Свічку Пам’яті та вшанували пам’ять померлих хвилиною мовчання.

Голодомор 1932-1933 років в Україні назавжди залишиться в нашій пам’яті, як одна з найстрашніших сторінок минулого. 

Голодомор

Ти кажеш не було голодомору?

І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої зерно вимили до тла?

Як навіть вариво виймали з печі

І забирали прямо із горшків,

Окрайці виривали з рук малечі

І з торбинок нужденних стариків?

Ти кажеш, не було голодомору?

Чому ж тоді, як був і урожай,

Усе суціль викачували з двору.

-Греби, нічого людям не лишай!..

Я бачив сам у ту зловісну пору

І пухлих, і померлих на шляхах.

І досі ще стоять мені в очах…

А кажеш – не було голодомору!

               Д. Білоус

Бібліотека №1

КЗ «Бібліотечна мережа м. Вознесенська»