День української писемності та мови – державне свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. Встановлене воно було в 1997 році Указом Президента № 1241/97 «Про День української писемності та мови» на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства. Цікаво, як проводилась перевірка знань української мови у населення Миколаївської області сто років тому. В 1926 році умови перевірки знань були прописані в «Положенні про перевірку знань української мови Радустанов», відповідно до нього:

«Для перевірки знань української мови службовців Радустанов, на підставі постанови Раднаркому, для службовців, що їх внесено до ІІ-ї категорії, для тих, що ще до цього часу не складали іспиту, встановлюється порядок перевірки знань. Перевірку проводить іспитова комісія у складі:

а) урядницька комісія; б) представник міському; в) викладач української мови на курсах даної установи; г) представник відділу Укрлікнепу, а в округах – представник інспектури Українізації.

Перевірка проводиться в межах програми з української мови, що її затвердив Нарком освіти від 11/ХІІ 1925 року і яку розміщено у збірниках українізації Радустанов.

Порядок іспиту такий:

а) письмова праця, б) усна перевірка; примітка: між письмовою та усною перевіркою дається час на ознайомлення з ними членів комісії.

Матеріали для письмової перевірки призначає інспектова комісія, а саме:

а) перевірка ділового змісту, або самостійне складання, в якому б зустрічались характерні канцелярні справи; б) вільний твір на тему з радянського та професійного життя, або переказ читаного твору з письменства за програмою Наркомосу; в) диктовку, яку проводять викладачі курсу.

Усну перевірку можна проводити двома способами: а) усна доповідь на запитання комісії на зроблених помилках та хибах, або у зв’язку з ними; б) техніку читання, уміння перекладати з російської на українську мову і навпаки з газет, а також уміння розмовляти.

Щодо співробітників іншої категорії (техперсонал, кур’єри, та тих, яким доводиться мало писати (касири), то з них вимагати, щоб вони вільно говорили українською мовою.

Комісія робить висновки триденного іспиту та складає протокол, поділяючи співробітників на такі категорії:

1) Знає добре українську мову – вільно перекладає, розмовляє, грамотно пише.

2) Знає українську мову - добреперекладає з російської мови на українську і навпаки за допомогою словника, володіє мовою в межах щоденного вжитку та уміє виправляти зроблені помилки.

3) Не знає – читав, перекладав, але живою розмовою не володіє.

4) Щодо співробітників, які мають найбільші стосунки та листування (секретар, діловод, кореспонденти) та кваліфікація їхнього знання може виявлятися хибною, то комісія повинна занотувати потребу підвищення їхньої кваліфікації, або переміщення на іншу посаду.

На підставі декретів, що існують у справах українізації, іспитова комісія в своєму протоколі зазначає кого треба перевести на іншу роботу, а кому треба дати деякі терміни для удосконалення мови.

Складеного протоколу перевірки, комісія подає на погодження в центрі – до керівника відповідної установи, а в округах до окружної комісії. Копії подаються до Укрлікнепу, в центрі, і до інспектора організації в округах.

Керівник даної установи, або підприємства на протязі трьох днів повинен розглянути та затвердити поданого протоколу та створити наказ відповідно до звільнення, або переміщення.

На підставі затвердженого керівником установи або підприємства протоколу іспитової комісії Уклікнепу у центрі, та інспекторів українізації по округах, видають службовцям відповідну посвідку.

На Укрлікнеп і інспектора українізації покладається обов’язок контролювати роботу інспектових комісій та їх протоколи.

Коли ж по установах по декілька осіб, що їх треба перевірити, для яких не має рації складати іспитову комісію нами направляти для перевіряння до державних курсів української мови, а там до таких курсів при Укрнаросвіті».

Голова Центральної Комісії Українізації Радапарату при РНК УСРР – ЧУБАРЬ

Державний архів Миколаївської області Ф. Р-1213, оп. 1, спр. 211, арк. 2-2 зв.

Архівний відділ Вознесенської міської ради