В Україні функціонує майже 770 закладів інтернатного типу, в яких перебуває більше 100 тисяч дітей. З них 7 000 дітей проживають в інтернатах. Більшість із них з різних причин практично не мають шансів бути усиновленими.

В Миколаївській області 22 інтернатних закладів, в яких перебуває 4152 дитини. З них 400 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Сьогодні в інтернатних закладах, розташованих на території області, виховується 11 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, уродженці м. Вознесенська.

Багато дітей, які проживають в інтернатах, з різних причин (здоров’я, старший вік, відсутність статусу сироти) не можуть бути всиновленими. У дітей старше п’яти років шанси знайти батьків різко знижуються. А бажаючих усиновити підлітка – одиниці. Це значно шкодить їх емоційному та душевному стану. Як результат, діти не підготовлені до самостійного життя.

Ці діти не вміють готувати їжу, робити покупки й розпоряджатися грошима. Вони зазвичай не знають, ким хочуть стати, а якщо й знають, поняття не мають, як цього досягти.

Вони просто не мають людини, якій могли б довіритися, висловити наболіле або почути пораду. Більшість з них практично не мають шансів на всиновлення.

Тому таким дітям просто необхідний наставник.

Наставництво – новий вид безоплатної допомоги дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, насамперед підліткам. Він не потребує грошей, спеціальної освіти й навіть багато часу. Наставник – це, в першу чергу, друг, який періодично навідується до дитини, яка перебуває в інтернатному закладі, й допомагає їй порадою або навчає чогось.

Метою наставництва є підготовка дитини, яка проживає у закладі, до самостійного життя шляхом розвитку її фізичного, духовного та інтелектуального потенціалу, впевненості у власних силах, формування культурних і моральних цінностей.

Що робить наставник?

Наставник – це не член сім'ї, не вчитель і не спонсор. Це авторитетний товариш, який може вислухати, дати пораду, зацікавити, бути прикладом.

Наставник може навчити підопічного найпростішим побутовим речам: як готувати їжу, прати й прасувати; пояснити, звідки беруться гроші і як правильно планувати бюджет, як обирати товари в магазині; розповісти, куди звертатися для отримання медичної допомоги або інших консультацій; допомогти в особистих проблемах чи конфліктах; допомогти визначитися з майбутньою професією, підготуватися до вступу до вузу або знайти роботу.

Завоювавши довіру дитини, він може пояснити, як будувати близькі стосунки і створювати сім'ю. Можливо, показати приклад власної сім'ї, адже вихованці інтернатів не бачать здорової моделі сімейних стосунків і не вміють їх створювати.

Врешті-решт, наставник – це людина, якій просто не байдужа ця конкретна дитина.

Скільки часу і грошей це потребуватиме?

Мінімальні зобов'язання, які бере на себе наставник – це відвідувати дитину раз на тиждень протягом години впродовж року, проводити з нею час, гратися, спілкуватися, вчити елементарним навичкам життя.

Однак краще орієнтуватися на довготривале спілкування. Адже ми відповідаємо за тих, хто нам довіряє.

Ніяких матеріальних зобов'язань наставник не має, але за бажанням може брати участь у матеріальному забезпеченні дитини.

Які діти можуть мати наставника?

Наставника може мати дитина віком від 0 до 18 років, яка проживає у закладах інституційного догляду, незалежно від того, має вона офіційний статус сироти чи ні.

До таких закладів належать будинок малюка, дитячий будинок, дитячий будинок-інтернат, школа-інтернат, учбово-реабілітаційний центр, притулок для дітей, центр соціально-психологічної реабілітації дітей, а також інші заклади для проживання дітей.

Насамперед наставництво орієнтовано на дітей середнього і старшого шкільного віку. За словами психологів, маленькі діти погано розуміють такий формат відносин. Вони сподіваються, що наставники їх всиновлять, якщо, наприклад, вони добре поводитимуться, й дуже засмучуються, коли цього не відбувається.

Хто може бути наставником?

За законом, більшість дієздатних осіб віком від 18 років.

Наставниками не можуть бути люди, які:

- вже були усиновлювачами або опікунами іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним з їхньої вини;

- перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

- зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

- не мають постійного місця проживання та постійного заробітку;

- страждають на певні хвороби або за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду.

- іноземці, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини.

- люди, які були засуджені за певними статтями Кримінального кодексу або мають непогашену судимість за вчинення інших злочинів.

Кандидат у наставники подає до центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за місцем проживання такі документи:

- заяву;

- копію паспорта громадянина України;

- висновок про стан здоров’я

- довідку про наявність чи відсутність судимості

Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді міської ради готовий надати консультативну допомогу громадянам, які зацікавились питаннями наставництва.

Ми знаходимось за адресою: вул. Центральна 22, Т - 3-21-07

Директор Вознесенського міського центру

соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

міської ради Петрушкова Т.А.