Сьогодні дуже часто ми чуємо про те, що насильства в сім’ї не повинно бути. Проте також часто ми чуємо про випадки скоєння насильства чоловіка над жінкою, батьків над дітьми. Найприкріше те, що рамки сімейного насильства виходять за межі дому – і розширюють їх діти, які потерпають від насильства в сім’ї, скоюючи жорстокі вчинки по відношенню до своїх однолітків.

За червень 2014 року від різних служб до Відділу культури, сім’ї, молоді та спорту Вознесенської міської ради надійшло 5 повідомлень щодо вчинення насильства в сім’ї, 1 з них по відношенню до неповнолітньої особи.

Що таке сімейне насильство?

Ідеальна сім'я уявляється ледь не раєм, в якому можна сховатися від усіх небезпек незнайомого світу. Але для багатьох сімей реальністю є постійні випадки насильства, а рідний будинок стає небезпечнішим, ніж вулиця. Вірогідність отримати травму від близької людини, іноді набагато вища, ніж від незнайомця. Дуже багато людей стикаються з тим, що вдома, за закритими дверима, їх чекає :

- приниження;

- ізоляція від друзів і родичів;

- реальні фізичні ушкодження або загроза їх отримання;

- сексуальне примушення.

Все описане вище – це приклади домашнього насильства, яке включає насильство з боку друга, партнера, подружні образи і биття, жорстоке поводження з дітьми. Сімейне насильство представлене як фізичними і сексуальними образами, так і психологічним тиском.

Які органи відповідають за здійснення заходів щодо попередження насильства в сім'ї?

- Відділ культури, сім'ї, молодi та спорту Вознесенської міської ради, дільничні інспектори міліції і кримінальна міліція у справах дітей, Cлужба у справах дітейВознесенської міської ради, Центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молодi міської ради.

Заяви і повідомлення приймаються за місцемпроживання потерпілого.

Як можна попросити про допомогу?

Заяви (повідомлення) про насильство в сім'ї або загрозу його здійснення приймаються за місцем проживання потерпілого органами, перерахованими вище. Структура, в яку поступило повідомлення про здійснення насильства в сім'ї або реальну загрозу його здійснення, розглядає заяву і вчиняє в межах своїх повноважень заходи з попередження насильства в сім'ї.

Що ж ми можемо зробити, щоб запобігти домашньому насильству ?

З цього приводу корисним буде матеріал із книги психолога Валентини Бондаровської, яка визначає, що всізагальнолюдські проблеми починаются в сім'ї.

Усі функції якої в усі часи складалися навколо головної — виховання дітей. Через цю визначальну функцію прокладались шляхи підтримки основ культури, етики, народних звичаїв. В наш час спеціалісти виділяють два основні типи сім'ї — домінаторна (тоталітарна) і партнерська (демократична).

Які ж сім'ї переважають у нас в Україні?

Спочатку давайте познайомимося з психологічними характеристиками домінаторної та партнерської сімей. Наводимо основні психологічні характеристики обох типів сім'ї і пропонуємо вам, любі читачі, подумати не стільки про те, до якого типу сім'ї належить та сім'я, де ви виросли, але й про те, яку сім'ю створили ви ?Чи не є ваша сім'я джерелом виховання агресора -людини, яка може легко когось образити, підняти руку на слабшого?

Що характерне для тоталітарної сім’ї:

• зловживання владою;

• відсутність рівних прав всіх членів родини, особливо дітей;

• наявність в сім'ї суворих правил, які носять примусовий характер;

• кожному члену сім'ї відведена певна роль, одна з них - у відповідності з його статтю, тобто дівчинці можна і потрібно це і це, а хлопчику - зовсім інше, адже він - хлопчик;

• відсутність розподілу обов'язків, пов'язаних із життям сім'ї;

• економічні "труднощі" не розподіляються між членами сім'ї;

• відсутність поваги до особистого життя членів родини та інших людей;

• конфлікти вирішуються за принципом: "один виграв - інший програв";

• члени сім'ї беруть участь в прийнятті рішень;

• батьківські обов'язки не розподіляються;

• дисципліна підтримується за рахунок сили та приниження;

• зроблені помилки не визнаються і пробачення не просять;

• опір будь-яким змінам;

• почуття незахищенності від образливих і насильницьких дій;

• аналіз конфліктів, що виникають, ігнорується;

• майже повністю відсутні сміх та радість, проте присутній страх.

Отже, це — сім'я, в якій проблеми не обговорюються, правила поведінки кожної особи чітко визначені. Наприклад, жінка зобов'язана відповідати за все домашнє господарство, виховання дітей, а ще й досить часто працювати. А справа чоловіка — принести у сім'ю гроші. Він сам визначає — скільки і коли. Діти не мають жодних прав. При вирішенні важливих для сім'ї проблем, в них ніхто не питає, що вони думають. Взагалі вони не мають права на свою власну думку. Що їм робити в домашньому господарстві їх теж не питають. Скажімо: "Ти — хлопчик, тобі сміття виносити, а ти - дівчинка - тобі посуд мити". А може цей хлопчик ненавидить це сміття, а от посуд він би залюбки мив. Певно, немає сімей, де були б присутні всі ознаки тоталітарної сім'ї. І багато хто з вас, любі читачі, зітхне з полегшенням - в моїй сім'ї все інакше. Але погодьтеся, що багато з того, що психологи відносять до характеристик тоталітарної сім'ї, на жаль є і в наших родинах. Ми маємо справу з такою системою стосунків і в школі , і на роботі, і в магазині…

Що ж нам робити? Як подолати коло домашнього насильства? Чи можливо це?

Виявляється, можливо. Почнемо з того, до якої ж структури сім'ї нам треба наближатися, щоб подолати домашнє насильство?

Слід наближатися до партнерської, демократичної моделі сім'ї, такої психологічної її моделі, яка нарівні з досягненнями сучасної соціально-психологічної технології відображала б і кращі, психоісторичні досягнення нашого народу, наприклад, традиційне шанобливе ставлення до жінки-матері. Саме в партнерській сім'ї виростуть ті філософи, релігійні діячі, політики, соціальні працівники, менеджери, яких так не вистачає нашому суспільству. Тепер, шановні читачі, у вас з'явиться можливість "приміряти" демократичні характеристики на вашу сім'ю і порадіти, якщо ви їх знайдете.

Характеристики партнерської сім'ї:

• кооперативна структура, рівні можливості;

• відсутність секретів та таємниць;

• гнучкі правила розпорядку;

• розподіл економічної відповідальності;

• домашня робота та обов'язки розподіляються на засадах рівноправності;

• повага до особистого життя членів сім'ї;

• основою дисципліни є повага та довіра;

• батьківські обов'язки рівноправно розподілені; зроблені помилки визнаються;

• члени сім'ї відчувають себе в безпеці;

• конфлікти вирішуються;

• члени сім'ї беруть на себе відповідальність за проблеми, які виникають;

• сім'я - це джерело радості;

• діти плануються і є бажаними.

І от уявіть собі, що ми можемо спокійно поговорити між собою про гроші, про наші батьківські обов'язки, про розподіл домашньої роботи та вибрати для себе те, що ми будемо робити без напруги, подолання внутрішнього супротиву. А ще уявімо, що мати чи батько, які помилково нагримали одне на одного, вибачилися. Підемо ще -далі: уявімо, як хтось з батьків вибачився перед дитиною! Дитина цього ніколи не забуде, її повага до батька чи матері зросте. А розв'язання конфліктів без переможця — коли партнери можуть спокійно вислухати один одного та також спокійно пережити,, що в когось є інша точка зору - це ж просто чудово!

Це тільки деякі характеристики демократичної сім'ї. Сподіваємося, що цього достатньо для того, щоб подумати про свою сім'ю, про становище в ній жінки, дітей, про те, чи всі члени сім’ї користуються рівними правами.

Хотілося показати, що багато знаходиться в наших руках, що знання і бажання самому формувати і відстоювати своє право бути щасливим і успішним, багато в чому залежить від нас самих.

Існує багато досягнень сучасної психологічної науки І технології, користуючись якими можна реально допомогти собі і своїм близьким, людям навколо нас не просто виживати, а бути щасливими.

Відділ культури, сім’ї, молоді та спорту Вознесенської міської ради, тел. (05134) 4-35-16

Центр соціальних служб для сім’ї, молоді та спорту Вознесенської міської ради, тел. (05134) 3-21-07