Однією з найгостріших проблем, перед якими зараз стоїть наша держава, є її «тіньова» економіка.

         Значна частина економіки, що за деякими підрахунками досягає 50 відсотків, працюючи поза правовим полем держави і не сплачуючи податків, своїм існування шкодить усьому суспільству, не даючи можливості державі у повній мірі виконувати свою найважливішу функцію - соціальну.

         Дефіцит бюджету, основною статтею доходів якого є податки, призводить до заморожування, а. в деяких випадках, і до скорочення соціальних програм, неможливості підняття до належного рівня соціальних стандартів, зростання зарплат та пенсій.

         Ховаючи свої прибутки від оподаткування, нечесні роботодавці також заводять у тінь і заробітну плату своїх працівників, податки та збори із якої становлять вагому частину бюджету.

         Держава не має наміру миритися із таким станом речей, а тому легалізації заробітних плат найманих працівників приділяється дуже багато уваги, розробляються механізми і програми боротьби з «тіньовою» зайнятістю, створюються умови для добровільної легалізації.

      Легалізація зарплат - це зменшення кількості осіб, які збагачуються за рахунок інших, та збільшення надходжень до бюджету, які приховуються від держави.

             На законодавчому рівні державою було створено умови для зростанні рівня заробітних плат шляхом зменшення податкового навантаження на фонд оплати праці найманих працівників. З січня 2016 року розмір єдиного соціального внеску, який нараховується на заробітну плату, було знижено майже вдвічі (з 41% до 22%).

         Проте, результат зменшення податкового навантаження на давав бажаного результату, на  який сподівалася держава. Рівень заробітних плат суттєво не зріс, а дефіцит тільки бюджету Пенсійного фонду збільшився майже в два рази. Звикнувши до безкарної несплати податків, частина бізнесу дуже неохоче виводить своїх працюючих із «тіні», побоюючись настання можливих негативних наслідків для себе, пов’язаних з нестабільністю законодавства.

         І хоча зміни в законодавстві і стали позитивним кроком для забезпечення конституційних прав та соціальних гарантій працюючих громадян, надавши поштовху поверненню в бюджет втрачених ресурсів, відновлення економіки України до рівня цивілізованих, розвинених країн світу, можливе лише за участі всього суспільства.

           Кожен з нас має пам’ятати, що погоджуючись на нелегальну зайнятість, втрачає набагато більше, ніж отримує.

         Відсутність легальної зарплати не дає людині можливості розраховувати на належний рівень державної підтримки, що надається за рахунок бюджету та інших позабюджетних фондів: оплата лікарняних, декретні виплати, різноманітні державні допомоги малозабезпеченим сім’ям з дітьми, субсидії на оплату комунальних послуг. А найголовніше, що в майбутньому людина без зарплати не отримає гідної пенсії.

         Розміри пенсії, призначених згідно Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ", залежать від кількості страхового стажу та розміру заробітної плати, а тому стереотип, що відмітка в трудовій книжці дає можливість отримувати пенсію в повному обсязі, має бути зруйнований.

         Страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягала загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню і за який сплачено страхові внески і враховується в повному обсязі лише тоді, коли розмір заробітної плати становить не менше мінімального.

         В умовах дефіциту робочих місць більшість працівників свідомо погоджуються на пропозицію роботодавців отримувати офіційну (в основному мінімальну) та неофіційну (значно вищу в "конвертах") зарплатню.

         Працюючи неофіційно, отримуючи нелегальну зарплату, працівник стає повністю беззахисним перед свавіллям роботодавця, залишаючись поза захистом  закону про працю, а тому кожна наймана особа повинна бути сама зацікавлена у власному матеріальному забезпеченні, особливо в майбутньому. Адже, усна домовленість жодним чином не фіксується юридично, роботодавець сплачує стільки, скільки вважає за потрібне і доти, поки вважає за потрібне.

         Роботодавці, піклуючись про власний прибуток, не повинні забувати про своїх працівників, прикриваючись складним фінансовим становищем чи економічною кризою, і таким чином позбавляти їх повного страхового стажу.

         Окремо необхідно виділити підприємства, які мають заборгованість по сплаті внесків до Пенсійного фонду. Керівники таких підприємств також позбавляють своїх працівників заробленого страхового стажу через несплату внесків до Пенсійного фонду, адже період, за який підприємство не сплатило внески, не буде зараховуватись людині до страхового стажу і відповідно вплине на розмір пенсії. Тому керівникам таких підприємств необхідно використати всі можливості для погашення заборгованості перед Пенсійним фондом.

         Через виплату заробітної плати в "конвертах" солідарна пенсійна система недоотримує кошти, які можна було б спрямувати на підвищення пенсій.

         Підсумовуючи, звертаємось до роботодавців із закликом легалізувати реальну зарплатню своїм працівникам, не позбавляти їх соціальних гарантій та гідного пенсійного забезпечення.