«Національна гідність»,  «Батьківщина»- ці та інші високі поняття, починаються з  рідного містечка, де людина народилась і виросла, де минуло її дитинство. Любов до рідного краю — одне з найсвятіших почуттів, які кожен проносить крізь усе своє життя.

           Нині наше місто відзначило  221 –річницю від свого заснування.

           Чимало подій відбулося в житті міста за цей довгий час. Так чи інакше вони впливали на його становлення та розвиток. Сторінки історії міста цікаві його бойовою славою та перемогами на трудовому фронті. Вони писалися натхненною працею наших земляків різних поколінь.  Вознесенці мають всі підстави пишатися тим ,що народилися на цій землі, яка не раз переживала дні сили і слави, і виростила не одне покоління славних, обдарованих синів та дочок.

          Ми повинні  знати, вивчати і пам’ятати історію рідного краю тим більше, що зараз для цього є багато різних можливостей. Отримати такі знання можна в краєзнавчих музеях, в  бібліотеках, на сторінках  періодичних видань, в  мережі Інтернет, спілкуючись з рідними та близькими. А ще знайомлячись з творчістю наших земляків -  літераторів, які не втомлюються оспівувати  степові  краєвиди з пагорбами, соняшники та кавуни на ланах, голубів у безкінечній блакиті неба та чесну й довірливу людину – трудівника.

         10-го червня 2016 року виповнилося б 79 років Леоніду Леонідовичу Куліченку, нашому землякові, місцевому літератору, члену Спілки журналістів України, людині чуйній, розумній, талановитій. 

         Саме цього дня, в рамках відзначення Дня міста, колектив бібліотеки № 4 північного житлового масиву запросив користувачів  на тематичний захід  «Хрестоматія  з історії рідного краю – «Повісті зустрічей  і доріг». У рамках відзначення Дня міста бібліотекарі вирішили презентувати користувачам нову книгу Леоніда Леонідовича, написану на основі життєвих вражень автора, якому  довелося бути учасником багатьох подій і нелегкої сповненої ризиками праці, що пізніше лягло в основу його  оповідань.

         В основу багатьох оповідань і повістей Л. Куліченка покладені реальні події, пов’язані з визволенням рідного краю від фашистських загарбників, з народною пам’яттю про героїв війни та праці.  З великою повагою розповідає  письменник про своїх героїв: простих трудівників, громадських діячів, талановитих господарників, відомих письменників та про своїх колег – журналістів.   «Чим далі, тим більше впевнююся, що немає на світі для будь – якої людини вищого заступника і важливішої «протегуючої» особи, ніж Праця і Робоче ім’я» - підсумовує автор.

     Леонід Леонідович встиг подарувати «Повісті зустрічей і доріг» працівникам бібліотеки і дуже приємно, що автор залишив свою нову книгу на згадку землякам, власноручно підписавши її . 

     «Повісті зустрічей і доріг» - це дійсно хрестоматія рідного краю. У ній, як у чарівному дзеркалі, відбилося життя кількох поколінь, епох, часів. Вони ніби промовляють до нас з її сторінок і в цьому вмінні повертати утрачений час – і сила слова, і сила людини, яка володіє словом.

     З хвилюванням слухали присутні на заході виступ колеги по творчій праці Галини Петрівни Литвинової, керівника літературного об’єднання «Веселка» Світлани Іванівни Руденко. Спогади, вірші, перегляд відеоматеріалів…

     Протягом усього життя Леоніда Леонідовича супроводжувала музика.  Порадували, .зачарували присутніх задушевні музичні номери у виконанні  «золотого голосу» Вознесенська Анни  Коваленко та викладача КЗ «Дитяча музична школа»  Лариси Вікторівни Атамась.

     У проведенні заходу взяли участь найрідніші люди в житті Леоніда Леонідовича: дружина Марія Василівна та донька Олена. Своїй добрій та мудрій – другій половинці присвячує Л. Куліченко найчуттєвіші сторінки творів, виливаючи на них найгарячіші почуття вдячності й любові до неї. А чи можна без хвилювань та сліз слухати спогади доньки про дорогого тата!

      Пам’ятаймо!  Батьківщина для кожного з нас бере початок від тепла рідної домівки, тихої материнської пісні, чистої рідної мови. І хоч би де ми не перебували, куди б не пролягли наші нелегкі життєві дороги, ми завжди, хоча б у думках, повертаємось до рідних місць. Та щоб по-справжньому любити свій рідний край, його треба добре знати.

          А чи добре ми знаємо  своє місто: пам’ятники природи і архітектури, людей, що народилися та живуть на нашій землі, вулиці, якими ми ходимо щодня? Звертайтесь до бібліотек Комунального закладу «Бібліотечна мережа м. Вознесенська».  Ми маємо книги, незамінні джерела історії і культури рідного краю, забутих традицій, звичаїв.

          Будьмо вдячні нашим землякам, які приймали і приймають участь у створенні хрестоматії рідного Вознесенського краю для нинішніх та майбутніх поколінь!