Шановні міські, селищні, сільські голови, депутати міських, селищних сільських рад!

 Звертаюсь до вас, як до партнерів та однодумців, з’єднаних єдиною метою – розбудовою Миколаївщини як території освічених, заможних, мудрих, щасливих та духовно багатих людей, які пишаються тим, що вони – громадяни України.

Одним з важливих етапів на цьому шляху є процес «декомунізації». При цьому мова йде про процес матеріального та духовного очищення нашої області від пропагандистського спадку комуністичної тоталітарної системи. Ця система терору, голодоморів, заперечення Бога та основних прав людини має назавжди лишитись позаду як і пам’ятники, що прославляли її.

Закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» вимагав від органів місцевого самоврядування перейменувати та демонтувати пам’ятники тоталітарного режиму до 21 лютого 2016 року. І слід сказати, що в цьому напрямі вами була здійснена велика робота. Близько 1200 вулиць, провулків, парків перейменовані та прийнято рішення про демонтаж близько 60 пам’ятників.

Безумовно, це позитивний крок до відновлення історичної справедливості та пам’яті про нашу історію, яка всіма силами стиралась та заборонялась комуністичним режимом. Та маємо чесно визнати, що така величезна кількість вулиць та пам’ятників тоталітарному режиму протягом усіх 25-ти років розбудови незалежної України ніяк не сприяла вихованню українського патріотизму в нашій області.

Ймовірно радянський режим через терор та пропаганду тривалий час настільки ефективно робив з наших земляків німих виконавців його волі, що навіть після його смерті багатьом з нас страх та радянські міфи не давали можливості скинути духовні кайдани тоталітаризму. Приємно, що молоде покоління, яке найменше зазнало впливу комуністичної пропаганди та системи залякування найбільше підтримує «декомунізацію». Майбутнє через наших дітей вже зараз підтверджує правильність нашого поступу.

Та найбільше засмучує той факт, що навіть на 25-му році незалежності, виконуючи закон про «декомунізацію», органи місцевого самоврядування в нових назвах більшості вулиць позбавили молоде покоління пам’яті про власну історію, права на гордість за свою державу та своїх земляків. В назвах 1200 вулиць, перейменованих до 21 лютого 2016 року, як правило проігноровані не лише всі, хто на території Миколаївщини у ХХ столітті боровся і гинув під жовто-блакитними прапорами, зі словами «Ще не вмерла Україна» на вустах, а навіть козацтво, яке колосально вплинуло на появу і розвиток населених пунктів області. Проігноровані навіть ті з козаків, які стали засновниками наших населених пунктів.

Таке замовчування історії можна було б виправдати вшануванням більш заслужених героїв області, але на жаль більш заслуженими виявились вишні (понад 40 вулиць), сади (31 вулиця), калина (15), виноград (13), яблука (7), горіхи – (5), груші, абрикоси та інші фрукти та овочі. Назви інших вулиць теж мало нагадують про історичний чи культурний спадок нашого краю (десятки вулиць Тиха, Широка, Зіркова, Затишна, Щаслива, Весняна, Степова тощо). А поява величезної кількості вулиць «центральних» (понад 100) взагалі виглядає як пропаганда серед молоді духовного та історичного жебрацтва Миколаївщини.

Саме тому, прийняте мною розпорядження про перейменування вулиць, служить насамперед меті збагачення нашого краю топонімами, що несуть слово про багатство історії України та нашого краю зокрема. Ці топоніми сприятимуть вихованню патріотизму серед молоді, появі гордості за державницькі традиції сильної української нації. Так, в назвах 309 вулиць вшановано понад 200 історичних постатей та подій української історії.

Особливо важливо при цьому зазначити на вшануванні тих діячів, пам'ять про яких намагався стерти комуністичний режим. Проте саме завдяки існуванню незалежної Української держави, а також на виконання Закону України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті» моїм розпорядженням в назвах вулиць вшановані такі борці за нашу незалежність у ХХ столітті як М.Грушевський, С.Петлюра, М.Омелянович-Павленко, Ю.Тютюнник, А.Гуленко-Гулий, Л.Балицький, отамани Холодноярської республіки, герої Крут, Є.Коновалець, О.Теліга, О.Олесь, миколаївські підпільники Організації Українських Націоналістів, воїни Української Повстанської Армії, діячі Української гельсінської групи, В.Стус, В.Чорновіл та багато інших, хто наближав незалежність нашої України. Вшанування цих діячів та подій є не лише вимога закону, а й моральний обов’язок кожного патріота.

Прийняття розпорядження дало можливість вшанувати у назвах кількох населених пунктів тих козаків, чиї зимівники започаткували ці населені пункти. Так в м.Новий Буг з’явилась вулиця Якова Куцого, в м.Нова Одеса - вулиця Федора Осадчого, в смт Березнегувате – вулиця Антона Присовки, а у Вознесенську в назві вулиці вшановано козацьке містечко Соколи, що було попередником Вознесенська. Правдива історія та сьогодення цих та інших населених пунктів області вимагають перенести час їх заснування саме на часи заселення краю українським козацтвом, а не російською імперською владою.

Знайшли своє місце серед плеяди вшанованих в розпорядженні також багато діячів української культури та науки, церкви, визначні особи Київської Русі та Козацької держави, сучасні Герої Небесної Сотні та воїни АТО.

І все ж таки слід твердо заявити, що певні кроки органів місцевого самоврядування та моє розпорядження це лише скромний початок вшанування в наших топонімах нашої власної історії, а отже нас самих.

Частина пам’ятників, які наявні в розпорядженні, вже частково або повністю стихійно демонтовані, але ніякого правового рішення по їх демонтажу органами місцевого самоврядування прийнято не було. Саме з метою закріплення правових підстав такого демонтажу вони включені до розпорядження.

І останнє, але одне з найважливіших. Я закликаю всі місцеві ради, всіх міських, сільських, селищних голів дуже пильно, делікатно, але впевнено проводити роботу з вшанування героїв АТО, які віддали життя в боротьбі проти російських окупантів та терористів. Тут необхідно враховувати та вивчати кожен випадок окремо та обережно. Рани в душах людей, родичів загиблих є найвищим цензором в цих питаннях.

Я щиро сподіваюсь, що процес «декомунізації» дав лише початок вшануванню в назвах наших вулиць, в наших пам’ятниках дійсно наших героїв, які жили і боролись за Україну, творили її культуру та державність.

Слава Україні!

Героям Слава!

Голова облдержадміністрації В.І.Меріков