27 травня із залізничного вокзалу м. Вознесенська відбула група солдат-контрактників в/ч А 2734 (с. Бузьке). Близько двох десятків наших захисників були направлені у військову частину м. Сєверодонецька на місце постійної дислокації.
Проводи рідних у далеку дорогу це завжди сумно і тривожно. А сьогодні, коли на сході нашої країни йдуть бойові дії – страх за дітей, чоловіків, братів, почуття відчаю і безпорадності просто розривають серця матерів, дружин та сестер. Їхні емоції можна зрозуміти, але маємо поважати і почуття військовослужбовців, які складали присягу на вірність своєї Батьківщини, яка, до речі, не обмежується кордонами тільки села, міста чи даної частини, і порушення якої тягне за собою кримінальну відповідальність.

На пероні вокзалу зібралося до 200 людей. Рідні, друзі, командування частини в особі командира А.А. Сафтенка і його заступників, міський голова Віталій Луков, секретар міської ради Лариса Торжинська, громадські активісти – усі прийшли підтримати військовослужбовців, побажати їм щасливої дороги та якнайшвидшого повернення додому.

Провести юнаків планувалось урочисто, як мовиться, з усіма почестями – оркестром, українськими прапорами, з християнським обрядом освячення, щоб Бог допомагав і оберігав їх у чужому краї. На превеликий жаль, атмосфера була настільки напруженою, що деякі батьки просто не допустили оркестрантів та священика, які мали лише добрі наміри, до групи солдат. Замість патріотичної музики хлопці слухали крики, галас, ридання, звинувачення на адресу командування, місцевої влади, уряду. Деякі жінки погрожували навіть перекрити колію і зупинити рух потягу. Піддавшись тиску рідних, дехто із солдат так і не поїхав.

Перед від’їздом військових командир частини провів інструктаж особового складу, призначив старшого групи - майора, який мав супроводжувати групу до місця дислокації. Батькам було повідомлено, що їхні сини спочатку пройдуть військову підготовку на полігоні, а далі, відповідно до своїх військово-облікових спеціальностей, будуть розподілені і закріплені за окремими частинами для подальшого несення служби.

Місцеві волонтери оплатили проїзд солдатів та передали їм в дорогу воду, печиво. Громадські активісти вручили патріотичні обереги, в тому числі, зроблені руками дітей. Міська рада забезпечила усіх вознесенців, що поїхали на схід, військовими рюкзаками.

Уся Україна молиться сьогодні за своїх захисників. Найщиріша і найсильніша – материнська молитва. В нинішніх умовах постійної військової загрози, усі ми серцем і душею з кожним солдатом, який покидає домівку. З нетерпінням чекаємо повернення наших героїв додому живими і неушкодженими, як і тих, хто тільки вирушив на Донбас, так і тих, хто перебуває там уже давно.

Відділ інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю