Світовий досвід, зокрема європейський, свідчить про важливість децентралізації влади в регіонах. Особливо важливий та корисний нам досвід центральноєвропейських країн, які також були разом з нами у соцтаборі і за останні роки зробили стрибок за якістю життя. Концепція реформи, яку ми зараз розглядаємо, полягає у заміні жорсткої та неефективної вертикалі зборів та перерозподілу. Замість неї створюються на місцях самодостатні територіальні громади, які отримують всі необхідні права та повноваження для розвитку певної території.

Попередній територіальний устрій склався ще за СРСР: там все керувалося зверху, а власність була державною. Зараз тільки 5% всієї власності належить державі і тому стара модель перерозподілу зверху не працює. Крім того, що держава не самий ефективний власник (світовий досвід це доводить), є ще і різного роду фільтри фінансових потоків у вигляді районних та обласних бюджетів. Чим більше посередників у вигляді чиновників різного рівня будуть брати участь у перерозподілі, тим менша ефективність і більша корупція. І ми з вами це бачимо.

Створення територіальних громад надає можливість збирати податки на місці і через свої місцеві органи ними розпоряджатися. Рада територіальної громади, куди увійдуть представники всіх населених пунктів, отримає і фінанси, і повноваження, і відповідальність перед громадою. На місці завжди видніше проблему та шляхи її вирішення.

Громада сама вирішуватиме, куди спрямовувати кошти і як розвивати власну територію. При цьому, одним з головних джерел наповнення бюджету стане податок з доходів фізичних осіб. Законодавством вже зараз передбачається залишати 60% цього податку і є перспективи залишати його повністю у місцевій громаді. Це ще дозволить вивезти з тіні заробітні плати, робити необхідні відрахування для соціального захисту громадян, а головне – покращить роботу власних органів влади, діяльність яких громада зможе відслідковувати і контролювати.

Така концентрація в одному місці ресурсів, повноважень та відповідальності зробить прозорою діяльність місцевої влади та зробить територіальну громаду привабливою для інвестицій, як місцевих чи національних, так і іноземних. Враховуючи досить високу кваліфікацію і працелюбність нашого народу, на такі умови можуть пристати серйозні виробники та інвестори. Тобто реформа зробить владу ефективнішою, а умови проживання, відповідно, комфортнішими. Це – по-перше.

По-друге, утворення самодостатніх територіальних громад дозволить більш якісно надавати всі послуги, яких ми потребуємо (медицину, освіту, пожежну охорону та охорону громадського порядку, комунальні послуги). Наприклад, за скільки часу, на Вашу думку, може до хворого дістатися швидка допомога з райцентру до крайнього села району? Питання, скоріше, риторичне. Година – дві, а з таким фінансуванням швидка взагалі може і не виїхати.

Створення територіальної громади, яка одразу отримає статус міста обласного значення, не залежно від того чи вона міська, чи сільська, об’єднує навколо себе територію зі шляхами з твердим покриття з відстанню до центру новоствореної громади не більше 20 кілометрів. У крайніх випадках – 25 кілометрів. Тоді швидка, пожежна чи міліція можуть дістатися до самої віддаленої частини громади за 20-30 хвилин. Це саме стосується, наприклад, якщо потрібно з села виїхати у центр громади, де можна вирішити всі питання державного рівня. Для цього не потрібно буде їхати ні в райцентр, ні в обласний центр. Виконком територіальної громади буде наділений такими ж повноваженнями.

Наприклад, бабусі з села взагалі можна не виїжджати. Сільській староста, що обиратиметься жителями населеного пункту, так само буде представляти виконком на селі та інтереси селян в об’єднаній громаді. Він має право взяти, наприклад, документи на оформлення пенсії, та завезти їх у виконком громади і там все швидко оформити. Бабуся отримує пенсію на картку та знімає її, в разі потреби, у банкоматі в селі. Все спрощено, зведено до електронного врядування. Будь-яка особа з громади зможе за допомогою інтернету чи через спеціальний інформаційний термінал подивитися, як витрачаються бюджетні кошти громади і хто що робить. Тобто, компактність розташування громади прискорить отримання послуги.

По-третє, буде збережено село. Світовий досвід говорить, що у сільському господарстві в розвинутих країнах працює не більше 5% населення і ми йдемо до того. Де ж людям з села тоді працювати? Неминуче молодь поїде, а села з часом вимруть. Як зауважив директор Інституту Громадянського Суспільства Анатолій Ткачук, є лише два шляхи: Латиноамериканський та Європейський. Не бажаючи, свого часу, проводити територіальну реформу, в країнах Латинської Америки пішли по шляху міграції сільського населення у великі промислові міста, де утворилися багатомільйонні фавели з жахливими умовами проживання та всілякими соціальними проблемами.

Європейський досвід – це утворення територіальних громад та створення саме в їх центрах виробничих потужностей, куди люди їдуть на роботу з села. Європейська формула успіху: живеш в селі – працюєш в місті. Таким чином, в адміністративному центрі територіальної громади буде розташовано виробництво чи об’єкти надання послуг, а люди чи власним транспортом, чи муніципальним будуть за 20-30 хвилин доїжджати, а ввечері повертатися додому. Повірте, громаді по кишені встановити регулярне маршрутне сполучення на такі відстані. Цими ж автобусами можуть їздити школярі до школи, це по-четверте.

Дехто може вважати, що школи в селі закривати не можна. Але слід звернути увагу на аргументи. Розділимо їх на економічні та соціальні. Міністерство освіти України підрахувало, що навчання однієї дитини на рік коштує близько 8 тисяч гривень. Це в середньому. У селах з населенням до 5000 осіб собівартість навчання перевищує цей рівень та складає більше 10 тисяч і чим менше село – тим дорожче виходить. Треба утримувати будівлю, здійснювати її капітальний та поточний ремонти, опалювати взимку, плати заробітну плату вчителям та працівникам школи – це все непомірні видатки на бюджет сільських та селищних рад. За таких умов вони ніколи не зможуть дати нормальну освіту дітям! Це економічні чинники.

Тепер – соціальні. Вчителі не мають достатньо годин, отримують малу плату, свій професійний рівень не підвищують. Мова йде про якість надання послуг, в даному випадку – освітніх. Які механізми їх покращення чи, бодай, збереження ми можемо запропонувати у старій системі? Ніякі. Стає тільки гірше. Рік від року проблем більшає, дітей меншає, падає якість навчання. Всі знають, що шкільна освіта в обласному центрі краща, і що, навіть, розумній дитині з села не вистачатиме знань, щоб поступити кудись, скласти ЗНО.

Освітні, медичні послуги та будь-які інші послуги, що потребують високої кваліфікації (а у медичній сфері – ще й дорогої діагностичної апаратури), потребують концентрації ресурсів і фахівців. Якісні школи стануть доступними сільським дітям в адміністративному центрі територіальної громади. Забезпечити регулярне транспортне сполучення між селами набагато дешевше та ефективніше, ніж утримувати кілька недоукомплектованих шкіл. Звісно, що громада визначатиметься з кожною окремо, можливо, залишити початкові класи, але ми говоримо про принцип.

По-п’яте, нам би всім хотілося бути здоровими, але на сучасну якість медичних послуг ми теж скаржимося. По аналогії зі шкільною освітою, так само краще їхати лікуватися у обласний центр, ніж залишатися в селі. Медичне обслуговування передбачає концентрацію на трьох рівнях професійних та фінансових ресурсів. Реформою пропонується на рівні громад зберегти сімейно-терапевтичну та ургентну медицину. Лікування більш складних хвороб передається на субрегіональний рівень – у повіт. Так будуть називатися об’єднання декількох громад, де будуть встановлені шпиталі з дорогим обладнанням та працюватимуть фахівці більш високого рівня. Для зовсім складних випадків будуть існувати на регіональному рівні лікарні-інститути. Все це буде, відповідно, фінансуватися за спеціальними державними субвенціями.

Подібна схема градації буде і в освіті, де на рівні повітів будуть спеціалізовані школи, ліцеї та гімназії за фахами і напрямами, а на рівні регіонів – університети. Але головною ланкою організації територіального устрою будуть завжди самодостатні територіальні громади. Звичайно, що це не всі переваги реформи місцевого самоврядування, але і вони дають нам зрозуміти їхню користь.

Ось, лише декілька прикладів проектів створення громад в районах нашої області. В Миколаївській області планується утворення 78 громад. В Жовтневому районі 19 селищних та сільських рад планують об’єднатися в 4 територіальні громади, в Казанківському районі планується утворти 2 територіальні громади, в Новоодеському – 3, в Миколаївському – 4, в Арбузинському – 3, в Баштанському – 3, у Врадіївському – 3, в Доманівському – 4.

При облдержадміністрації створений Офіс реформ. Експерти надаватимуть всебічну підтримку та вичерпні консультації з усіх аспектів впровадження територіальної реформи.

За матеріалами Офісу реформ

Думка голови облдержадміністрації Вадима Мерікова

Наша країна розпочала великі зміни. На жаль, за всі роки незалежності влада в Україні так і не наважилася на структурні реформи. Зараз нам треба не тільки надолужувати цей час, а й робити рішучі дії. І робимо ми це у співпраці саме з місцевими громадами, обговорюючи і враховуючи їх пропозиції.

Економічний етап децентралізації успішно розпочато, попереду – політичний, який передбачає повноту влади саме на місцях.

Впевнений, що тільки громада, створена на добровільних засадах, зможе у повній мірі реалізовувати свої права, визначати, як наповнювати свої бюджети і як ці кошти використовувати. На місцях завжди легше визначити пріоритети, поставити завдання та контролювати їх виконання.

Так, проводити реформи у такий складний час – дуже не просто. Але цей шлях пройшли всі розвинуті країни світу. Успішний перехід до такої моделі сусідньої Польщі і те, як у посткомуністичний період поляки покращили своє життя, не залишає сумнівів – нам варто об’єднуватися заради створення самодостатніх територіальних громад.

Тож яким буде майбутнє України залежить від кожного з нас.