27 березня 2015 року стартує активна фаза громадських слухань, присвячених обґрунтуванню безпеки продовження терміну експлуатації енергоблоку №2 ЮУАЕС, мета яких - продемонструвати доступність, прозорість і відкритість підприємства в питаннях використання ядерної енергії, а також залучити населення регіону до вирішення завдань  щодо надпроектної експлуатації другого южно-українського енергоблоку.

Активній фазі громадських слухань передувала велика підготовча робота, одним з напрямків якої була організація екскурсій на атомну станцію та зустрічей представників громадськості прилеглого до АЕС регіону з фахівцями-атомниками. Під час «круглих столів» у форматі «питання-відповідь» гості підприємства мали змогу отримати вичерпні відповіді на всі запитання, що їх цікавили (усього в рамках підготовки до продовження експлуатації енергоблоку №2 було організовано 10 «круглих столів»). Спектр запитань земляків був досить широким. При цьому частина з них повторювалася від зустрічі до зустрічі. Зважаючи на цей факт, відділ роботи з громадськістю та ЗМІ ВП ЮУАЕС підготував серію прес-релізів, у яких наводяться коментарі фахівців на теми, яких найчастіше торкаються жителі регіону в процесі діалогу з атомниками.

Пропонуємо вашій увазі четвертий реліз зі згаданої серії. 

РАДІАЦІЙНИЙ ВПЛИВ АТОМНОЇ СТАНЦІЇ НА НАСЕЛЕННЯ ТА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ

Володимир Боярищев,

начальник цеху радіаційної безпеки ВП ЮУАЕС:

- Головною складністю, яка часто-густо є основою для всіляких страхів і домислів, є те, що радіацію неможливо ні побачити, ні відчути, ні понюхати. Та її можна виміряти! Саме на підставі таких вимірів ми робимо висновки про наявність чи відсутність впливу атомної станції на людей і екологію регіону.

Не секрет, що в процесі роботи АЕС утворюються рідкі, газоподібні, аерозольні та тверді радіоактивні відходи. На шляху їх надходження до зовнішнього середовища передбачаються різноманітні захисні бар'єри. До них, зокрема, належать паливна матриця, оболонка твелів, контур первинного теплоносія, герметичні приміщення реакторної установки, системи спецгазоочищення (СГО), системи спецводоочистки (СВО) теплоносія першого, другого контурів і обладнання з радіоактивними середовищами.

Для обмеження впливу індустріальних джерел випромінювання на людину нормами радіаційної безпеки України (НРБУ) визначено основні дозові межі для персоналу АЕС (категорії А і Б) та населення (категорія В), що дорівнюють 20 мЗв/рік (А), 2 мЗв/рік (Б) і 1 мЗв/рік (В). Причому в дозу населення (1 мЗв/рік) не включається доза, яку отримують під час медичного обстеження чи лікування, доза опромінення від природних джерел випромінювання, аварійного опромінення, а також від техногенно-посилених джерел природного походження. Дозова квота від газоаерозольних викидів і водних скидів АЕС складає лише 5% від регламентованої НРБУ межі дози.

Середня доза опромінення населення України, обумовлена природним радіаційним фоном, складає приблизно 4 мЗв на рік. Дозова межа опромінення  населення на все тіло від індустріальних джерел складає менше 1 мЗв на рік. Окрім меж дози встановлюються похідні (вторинні) характеристики, отримані з розрахунку за тими чи іншими моделями. До таких похідних характеристик відносять гранично допустимі викиди (ГДВ) газів і аерозолів у атмосферу та гранично допустимі скиди (ГДС) рідких середовищ у зовнішнє середовище. При цьому враховуються всі можливі шляхи впливу радіоактивних речовин на людину (зовнішнє опромінення, внутрішнє опромінення в результаті інгаляційного надходження радіонуклідів до організму з водою та харчовим ланцюжком), географічні, метеорологічні та інші чинники.

Для порівняння можна проаналізувати вплив ВП ЮУАЕС на довкілля за 2014 рік, де розрахунковий показник впливу атомної станції на населення склав 0,51 мкЗв/рік - це значення становить 0,0127% від усієї дози опромінення, сформованої природним фоном і медичним опроміненням. Зазначу, що 0,51 мкЗв на рік дорівнює 0,0014 мкЗв на день або 0,0000583 мкЗв на годину за рівня природного фону 0,125 мкЗв на годину.

Стверджуючи про наявність радіоактивного впливу АЕС на навколишнє середовище та населення, представники екологічних течій забувають про те, як формуються індивідуальні та колективні дози опромінення. Радіоактивні ізотопи, що утворюються в процесі діяльності підприємств атомної енергетики, називають штучними, або ж техногенними. В той же час у кожній речі, в кожному предметі, які нас оточують, у тому числі в питній воді та самому повітрі знаходяться природні радіоактивні ізотопи. Найбільшу частку до річної дози опромінення вносять саме природні нукліди: вона складає 84% або 3,36 мЗв на рік.

До природних радіоактивних ізотопів належать калій (K-40), свинець (Pb-210), полоній (Po-210), радій (Ra-226 і Ra-228), торій (Th-230 і Th-232), уран (U-238). Проте ними список не вичерпується. У переважній більшості випадків природні ізотопи не представляють небезпеки. Та вони можуть концентруватися в різних технологічних процесах: наприклад, під час видобутку та транспортування нафти і природного газу, виробництва мінеральних добрив, спалювання вугілля та мазуту на теплових електростанціях і т. ін. При цьому доза радіації, що випромінюється ними, може значно зрости.

Найбільший внесок до річної дози вносять природні ізотопи. З них максимальна частка (50,9% або 2,04 мЗв на рік) припадає на радон (Rn-222) - радіоактивний благородний газ, що утворюється в результаті розпаду іншого природного радіонукліда - радію (Ra-226). Радон впливає таким чином: у ґрунті, а також в будівельних матеріалах знаходиться деяка кількість Ra-226 (іноді його вміст може виявитися підвищеним). Радон, що утворюється з радію, не утримується в будівельних конструкціях, а вільно виходить у повітря. Радон може накопичуватися в закритих, малопровітрюваних приміщеннях. З повітрям він потрапляє до легень і розноситься кров'ю по органах і тканинах, що призводить до внутрішнього опромінення організму.

За рівнем радіаційного впливу на першому місці стоять природні радіоактивні ізотопи. Після природних джерел найбільшу дозу людина отримує за рахунок медичних обстежень: у середньому вони дають приблизно 15% від сумарної величини.

Згідно з НРБУ, межі доз для обмеження медичного опромінення не встановлюються, а необхідність проведення певної рентгенологічної чи радіологічної процедури обґрунтовується лікарем на основі медичних показів. При цьому, в процесі проведення радіологічних процедур (введенні радіофармацевтичних препаратів) потужність дози гамма-випромінювання на відстані 1 м від пацієнта не має перевищувати 10 мкЗв на годину (при виході з радіологічного відділення). Іншими словами, здійснюючи поїздку з таким пацієнтом, приміром, з м. Київ до м. Южноукраїнськ (8 годин) у одному автобусі, ваша індивідуальна доза складе 80 мкЗв за поїздку. Це в 157 разів більше розрахункового (фактичного) впливу Южно-Української АЕС на населення зони спостереження в 2014 році. І найголовніше те, що такого пацієнта ви не визначите ні за якими ознаками, адже, як вже говорилося, радіацію не можна ні побачити, ні відчути, ні понюхати.

Вплив техногенних джерел іонізуючого випромінювання посідає останнє місце в загальній схемі формування дози населення  - 0,3% від річної дози в середньому по країні. І якщо проаналізувати реальні значення викидів і скидів АЕС, то можна дійти висновку, що внесок АЕС у дозу населення за останній рік склав 0,0127%.

 ОБЛІК І КОНТРОЛЬ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ДОЗ ОПРОМІНЕННЯ НАСЕЛЕННЯ

Володимир Боярищев,

начальник цеху радіаційної безпеки ВП ЮУАЕС:

- На Южно-Українській АЕС постійно ведеться облік індивідуальних і колективних доз опромінення персоналу та розрахунок доз населення, що проживає в зоні спостереження атомної станції. Вся інформація надається у вигляді звітів і довідок до Держсанепідемслужби України та Державної інспекції з ядерної та радіаційної безпеки України.

Що стосується інших регіонів, то, згідно зі Статтею 9 Закону України «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання», здійснення методичного керівництва діяльністю державної системи обліку та контролю індивідуальних доз опромінення населення покладене на Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

Продовжуючи розмову про вплив малих доз радіації, слід зазначити, що навіть у місцях з підвищеним природним радіаційним фоном (Франція, Італія, Швеція, Мадагаскар, в деяких районах яких зареєстрований природний фон складає 2 мкЗв/год., тобто в 20 разів більше від «звичайного» фону), а також у місцях з високим природним фоном (Бразилія: штати Еспіріту-Санту, Ріо-де-Жанейро, Атлантичне узбережжя, де потужність дози коливається від 1 до 10 мкЗв/год., досягаючи на морських пляжах 20 мкЗв/год.; Іран (м. Рамсер) - є ділянки, де потужність дози через високий вміст урану у воді коливається від 0,7 до 50 мкЗв/год.) проживають люди, і статистика злоякісних новоутворень там приблизно ідентична Україні.

У якості підсумка до всього сказаного наведу висновок вчених Всесвітньої та Панамериканської організації охорони здоров'я: «… вплив відносно підвищеного фону на смертність від онкопатології, на частоту вроджених аномалій, відхилень у фізичному розвитку, індекс плодовитості жінок, частоту спадкових патологій, дитячу смертність, співвідношення статей і частоту спонтанних абортів не виявлено».

 Інформація про ВП ЮУАЕС

ЮУАЕС – основа Южно-Українського енергетичного комплексу, розташованого на півдні України в Миколаївській області. Він забезпечує потреби в електричній енергії регіону з більш як п’ятимільйонним населенням. До складу енергокомплексу входять: Южно-Українська АЕС (3 атомні енергоблоки сумарною потужністю 3000 МВт), Олександрівська ГЕС на річці Південний Буг (2 гідроагрегати, сумарна потужність 11,5 МВт) і Ташлицька ГАЕС (в експлуатацію введено першу чергу: 2 гідроагрегати сумарною потужністю в генераторному режимі 320 МВт, у стадії будівництва друга черга – гідроагрегат №3).

У 1996 році як відокремлений підрозділ підприємство увійшло до складу ДП НАЕК «Енергоатом». За роки існування ВП ЮУАЕС вироблено понад 500 млрд кВт·год. електричної енергії.

 Відділ роботи з громадськістю та ЗМІ

 Контакти

Галина Медвінська,

(05136)2-86-69

g_medvinskaya@sunpp.atom.gov.ua