№з/п

Проблемне питання

Відповідь (фахівців ДФС)

Щодо податку на додану вартість

1

Як технічно буде проводитись обмін електронними податковими накладними, якщо контрагенти використовують різні програмні ресурси, наприклад одне підприємство використовує «АРМ звіт» а інше «MeDOC»;

ДФС України впроваджено електронний сервіс для платників податків, а саме, з метою отримання інформації, що міститься у Єдиному реєстрі податкових накладних, платник податку складає запит за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення в електронному вигляді у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому в установленому порядку, та надсилає його засобами телекомунікаційного зв'язку ДФС,на запит платника надсилається повідомлення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування і податкову накладну та/або розрахунок коригування в електронній формі

2

Які особливості формування та реєстрації в ЄРПН податкових накладних у період тестового режиму? Як вірно застосовувати систему електронного адміністрування ПДВ після закінчення тестового режиму?

Період з 1 лютого до 1 липня 2015 р. є перехідним періодом, протягом якого реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування здійснюється без обмеження сумою податку, обчисленою за формулою згідно з пунктом 200 1.3 статті 200 1 Податкового кодексу України. Починаючи з 1 липня 2015 р. податкові накладні підлягають реєстрації з дотриманням вимог щодо наявності зазначеної суми.

3

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ з 1 січня 2015 року cуми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше:

- ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної;

- для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

- для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

На сьогоднішній день в ЄРПН існує обмеження щодо реєстрації податкових накладних, з дати виписки яких минуло 15 календарних днів, в тому числі і розрахунків коригування до податкових накладних, виписаних до 1 лютого 2015 року.

Таким чином, незважаючи на застосування штрафних санкцій відповідно до пункту 1201.2 в розмірі 50 відсотків від суми податку в податковій накладній (за нереєстрацію податкової накладної), покупець взагалі позбавляється права на податковий кредит.

На сьогодні, відповідно до пункту 1201.1 статті 1201 та пункту 198.6 статті 198 ПКУ, всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних дата складання яких з 01.01.2015, можуть реєструватися в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 180 календарних днів з такої дати

Податок   на доходи фізичних осіб

4

З метою недопущення втрат місцевих бюджетів відмінити норму закону, яка стосується перерахування до Державного бюджету України 25 % податку на доходи фізичних осіб, для чого:

- у підпункті 1 пункту 2 статті 29 Бюджетного кодексу України вираз

«у розмірі 25 відсотків на відповідній території України (крім території міст Києва та Севастополя)» виключити.

- у підпункті 1 пункту 1 статті 66 Бюджетного кодексу України, яка стосується наповнення обласних бюджетів: ставку «15 відсотків» замінити на «40 відсотків».

Статтями 6 та 19 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діють у межах повноважень та спосіб, визначені Конституцією та законам України.

Згідно зі ст. 191 ПКУ та п. 3 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, Державна фіскальна служба України здійснює адміністрування та забезпечує контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків і зборів, митних та інших платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, незалежно до бюджетів якого рівня вони надходять.

Статтею 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2014 року № 446/2011, встановлено, що Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної фінансової, бюджетної, а також податкової і митної політики (крім адміністрування податків, зборів, митних платежів та реалізації податкової і митної політики), політики у сфері державного фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Крім того, згідно зі ст. 93 Конституції України право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України.

5

З метою зняття соціальної напруги у суспільстві щодо оподаткування нежитлового нерухомого майна (господарські (присадибні) будівлі) внести зміни на законодавчому рівні до Податкового кодексу України в частині звільнення від оподаткування зазначеного майна, для чого:

- підпункт 266.2.2 пункт 266.2 статті 266 Податкового кодексу України доповнити абзацом: «і) господарські (присадибні) будівлі».

Пропозиції, за можливості, будуть розглянуті при відпрацюванні проектів законодавчих актів щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства та Податкового кодексу України

Єдиний внесок на загальообов’язкове державне соціальне страхування

6

Як розраховується база нарахування єдиного внеску у разі   перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати і відповідно нарахування заробітної плати за цей   місяць менше розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід)?

Законом України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР „Про відпустки” (далі – Закон № 504) передбачено такі види відпусток: щорічні, додаткова відпустка у зв’язку з навчанням, творча відпустка, соціальні відпустки, відпустка без збереження заробітної плати.

Умови надання відпустки без збереження заробітної плати регламентуються розділом VI Закону № 504.

Відпустки без збереження заробітної плати є двох видів:

що надаються в обов'язковому порядку у випадках, передбачених законодавством (ст. 25 Закону № 504);

за згодою між працівником і роботодавцем (ст. 26 Закону № 504).

У першому випадку роботодавець зобов'язаний надати відпустку працівнику, якщо в ній виникла необхідність, у другому – роботодавець має право вибору.

Статтею 26 Закону № 504 визначено, що відпустка без збереження заробітної плати може надаватися у зв'язку з сімейними обставинами та іншими причинами на строк, обумовлений угодою між працівником і роботодавцем, але не більше 15 календарних днів на рік. Роботодавцю та працівнику необхідно дійти до згоди щодо можливості надання та тривалості такої відпустки. Тобто одного бажання працівника не є достатньо. Перелік підстав для надання такої відпустки законодавством не визначено, тому рішення залежить від роботодавця (беруться до уваги конкретні обставини).

Якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) у працівника, який перебуває у відпустці без збереження заробітної плати, то сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.

Додатково повідомляємо, що надання відпустки без збереження заробітної плати більшої тривалості, ніж передбачено законодавством, є порушенням законодавства про працю, і роботодавець може бути притягнутий до адміністративної відповідальності.

7

Як розраховується база нарахування єдиного внеску у разі   перебування працівника до кінця календарного місяця на лікарняному?

Право на допомогу по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною) за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності мають особи, які є застрахованими в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

У разі захворювання чи травми на весь період тимчасової непрацездатності до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) видається листок непрацездатності, що обраховується в календарних днях.

Пунктом 1.3 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 № 455 (далі — Інструкція № 455), передбачено, що листок непрацездатності видається, зокрема, громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, які проживають в Україні і працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах.

Порядок та умови видачі, продовження та обліку документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, здійснення контролю за правильністю їх видачі   визначено Інструкцією № 455.

Перші п’ять днів тимчасової непрацездатності (лікарняного) оплачуються за рахунок роботодавця. Лікарняні за всі наступні дні оплачуються за рахунок Фонду соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності (допомога по тимчасовій непрацездатності).

Обов'язок нарахування єдиного внеску з мінімальної заробітної плати за основним місцем роботи також передбачено і у разі, коли працівник працював неповний місяць (перебував на лікарняному, у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами):

для працівника (за основним місцем роботи), який відпрацював частину місяця, а іншу частину перебував на лікарняному, де загальна сума нарахованого доходу (сума заробітної плати за відпрацьований час та лікарняного) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника, тобто виникає необхідність донарахування до мінімальної заробітної плати;

для працівника (за основним місцем роботи), який перебував на лікарняному повний місяць (наприклад, з 01.01.2015 по 31.01.2015), у якому сума нарахованого лікарняного менше за мінімальний розмір заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), єдиний внесок розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої відповідно до статті 8 Закону № 2464 (1218,00 х 33,2 відс.);

для працівника (за основним місцем роботи), у якого початок та закінчення лікарняного припадають на різні місяці, єдиний внесок, у місяці початку лікарняного, нараховується за фактично відпрацьований час, оскільки загальна сума доходу ще не є відомою (сума лікарняних буде визначена після надання листка непрацездатності). Якщо після розподілу лікарняного (суми допомоги по тимчасовій непрацездатності відносяться до того місяця, за який вони нараховані) загальний дохід за місяць становить менше мінімального розміру, виникає потреба за минулий місяць (місяці) донарахувати єдиний внесок виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Наприклад:

- нараховано єдиного внеску за фактично відпрацьований час (відображено у звіті за січень (умовно) 800,00 грн. х 36,76% (умовно) = 294,08 грн.)

-  на суму лікарняних здійснюємо нарахування: 230,00 х 33,2% = 76,36 грн;

- проводимо порівняння нарахованого єдиного внеску за фактично відпрацьований час (відображено у попередньому звіті) і нарахованої суми лікарняного (800,00зар.плата січень 2015 + 230,00 сума лікарняного наданого у лютому = 1030,00 грн. > 1218,00 тобто сума зарплати та лікарняних разом менша ніж розміру мінімальної заробітної плати)

- виникає необхідність донарахування до мінімальної заробітної плати

- (1218,00 мінімальна зар. плата у січні 2015 – 800,00 фактично нарахована зар.плата за січень 2015 – 230,00лікарняні) = 188,00 грн. х 36,76% (умовно) = 69,11 грн.;

При цьому утримання єдиного внеску із заробітної плати (доходу) найманого працівника здійснюється із фактично нарахованої заробітної плати (доходу) (800,00 х 3,6 відс.; 230,00 х 2 відс.).

8

Як розраховується база нарахування єдиного внеску у разі   нарахування заробітної плати за     місяць менше розміру мінімальної заробітної плати   працівнику, який працює за місцем основної роботи на 0,5 ставки.

Основне місце роботи – це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору та знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.

Якщо база нарахування єдиного внеску за місяць менша, ніж розмір мінімальної заробітної плати, то база для нарахування визначається як добуток розміру мінімальної заробітної плати та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.

Отже, підприємство має нарахувати єдиний внесок виходячи з мінімальної заробітної плати. При цьому утримання єдиного внеску із заробітної плати (доходу) найманого працівника здійснюється із фактично нарахованої заробітної плати (доходу).

9

Як відображається у Звіті щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування нарахування єдиного внеску у разі коли   база нарахування єдиного внеску із заробітної плати за основним місцем роботи не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата?

Враховуючи, що на сьогодні не внесено відповідних змін до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 за № 1628/24160 (далі – Порядок № 454), надаємо приклад формування показників звіту у таблиці 6 додатку 4 за січень 2015 року.

У програмному забезпеченні, за допомогою якого формується звіт, обов’язково необхідно відключити функцію «автоматичний розрахунок».

Наприклад: особа перебувала у трудових відносинах   повний календарний місяць (січень 2015 року) і їй нарахували заробітну плату 609,00 грн, тобто менше мінімального розміру (працював на умовах неповного робочого часу). Сума, на яку платник у такому випадку нараховує єдиний внесок, становить, 1218 гривень. При цьому в таблиці 6 додатку 4 відображаємо:

реквізит 15 «Кількість календарних днів перебування у трудових / ЦП відносинах протягом звітного місяця» – 31 день;

реквізит 17 «Загальна сума нарахованої заробітної плати / доходу     (усього з початку звітного місяця)» – 609,00 грн;

реквізит 18 «Сума нарахованої заробітної плати / доходу у межах максимальної величини, на яку нараховується єдиний внесок» – 609,00 грн;

реквізит 19 «Сума утриманого єдиного внеску за звітний місяць (із заробітної плати / доходу)» – 21,92 гривень.

Усі інші реквізити заповнюються відповідно до Порядку № 454.

У разі якщо особа у звітному місяці пропрацювала два тижні, а решту часу перебувала на лікарняному, то в таблиці 6 додатку 4 відображаємо фактично нараховану заробітну плату за відпрацьований час. За умови, що заробітна плата за відпрацьований час менше мінімальної, питання необхідності донарахування сум єдиного внеску має розглядатися одночасно з нарахуванням сум допомоги з тимчасової втрати працездатності.

У разі якщо особу прийнято на роботу протягом звітного місяця і заробітна плата становить менше ніж мінімальний розмір, то єдиний внесок нараховується і утримується із фактичної суми заробітної плати.

Відповідно, суми про нараховану заробітну плату та нарахований і утриманий єдиний внесок повинні бути відображені в таблиці 1 додатка 4 Порядку № 454, а саме:

у рядку 1.1 таблиці 1 додатка 4 Порядку № 454 зазначаємо фактичну суму нарахованої заробітної плати, – тобто 609,00 грн;

у рядку 2.2 таблиці 1 додатка 4 Порядку № 454 зазначаємо – 1218,00 грн., тобто суму, яка відповідає мінімальному розміру заробітної плати;

у рядку 3.1.1 таблиці 1 додатка 4 Порядку № 454 зазначаємо – 447,74 грн. (1218,00*36,76 відс.);

у рядку 4.1 таблиці 1 додатка 4 Порядку № 454 зазначаємо – 609,00 грн.;

у рядку 5.1 таблиці 1 додатка 4 Порядку № 454 зазначаємо – 21,92 грн. (609,00*3,6 відсотка).

10

Немає роз’яснення як у «Звіті про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми на нарахованого єдиного внеску загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів», відсутня графа у якій вказується коефіцієнт пониження.

На сьогодні вносяться відповідні зміни до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 за № 1628/24160

11

Відсутня формула або алгоритм розрахунку для застосування коефіцієнту пониження.

Прийняття Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» (далі – Закон № 77), який набрав чинності з 01 січня 2015 року, є важливим кроком у реформуванні сплати єдиного внеску.

Так, пунктом 3 розділу ІI «Прикінцеві та перехідні положення»       Закону № 77 платникам, зазначеним в абзацах другому і третьому пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464 (тобто для роботодавцям), надається право на зниження навантаження на фонд оплати праці.

Отже, на зниження ставки єдиного внеску мають право роботодавці:

підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних   осіб-підприємців) (далі – Реєстр), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, або за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності згідно з відомостями з Реєстру).

Застосування понижуючого коефіцієнта можливе тільки до ставок єдиного внеску, визначених частиною 5 статті 8 Закону № 2464.

Тобто, роботодавці застосовують понижуючий коефіцієнт до розміру єдиного внеску, який визначається відповідно до класів професійного ризику виробництва (від 36,76 відс. – для 1 класу професійного ризику виробництва до 49,7 відс. – для 67 класу професійного ризику виробництва) таких роботодавців.

Щодо розміру та умов застосування понижуючого коефіцієнта.

Єдиний внесок для роботодавців зменшується з 41 відс. до 16,4 відс., якщо вони відповідатимуть таким умовам:

1) загальна база нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовими договорами, в 2,5 раза або більше перевищує загальну середньомісячну базу нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік; якщо загальна база нарахування єдиного внеску не перевищує в 2,5 раза або більше загальну середньомісячну базу нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік, то платник замість коефіцієнта 0,4 застосовує коефіцієнт, що розраховується шляхом ділення загальної середньомісячної бази нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік на загальну базу нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовими договорами (але в будь-якому разі коефіцієнт не може бути менше 0,4);

2) середня заробітна плата по підприємству збільшилася мінімум на30 відсотків порівняно з середньою заробітною платою за 2014 рік;

3) середній платіж на одну застраховану особу після застосування коефіцієнта складе не менше ніж 700 гривень;

4) середня заробітна плата по підприємству складе не менше трьох мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України від 28 грудня 2014 року № 80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальну заробітну плату у 2015 році встановлено у місячному розмірі: з 01 січня – 1218,00 гривень, з 01 грудня – 1378,00 гривень.

Таким чином, тільки при одночасному дотриманні всіх зазначених умов роботодавець отримує право на застосування до ставки єдиного внеску понижуючого коефіцієнта, який в 2015 році може становити від 0,4 до 0,99 залежно від того, наскільки збільшилась база нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовим договором, порівняно із загальною середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік.

Оскільки необхідне порівняння із загальною середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік, застосовувати понижуючий коефіцієнт зможуть лише платники, які вели діяльність і нараховували заробітну плату протягом усього 2014 року.  

Щодо дотримання першої умови.

Під загальною базою нарахування єдиного внеску за місяць слід розуміти загальну суму нарахованої у місяці заробітної плати, з якої сплачується єдиний внесок.

Так, підприємство віднесено до 23 класу професійного ризику виробництва, розмір єдиного внеску у вигляді нарахування складає 37,26 відс., діяльність провадилася цілий рік, при цьому загальна база нарахування єдиного внеску за 2014 рік склала 1 500 000 грн., середньомісячна база нарахування єдиного внеску за 2014 рік – 125 000 грн. (1 500 000/12 міс. = 125 000 гривень).

Якщо загальна база нарахування єдиного внеску за січень 2015 року у підприємства дорівнює 195 000 грн., то понижуючий коефіцієнт становить 125 000 грн. / 195 000 грн. = 0,64.

Отже, підприємство має право застосувати ставку єдиного внеску в розмірі 23,85 відс. (37,26 відс. х 0,64), а до доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами – у розмірі 22,21 відс. (34,7 відс. х 0,64).

Щодо дотримання другої та четвертої умов.

Для дотримання умови щодо збільшення у відповідному місяці 2015 року мінімум на 30 відсотків середньої заробітної плати по підприємству порівняно з середньою заробітною платою за 2014 рік також необхідно порівняти середню заробітну плату на підприємстві за поточний місяць із середньою заробітною платою, на яку нараховується єдиний внесок по підприємству за 2014 рік.

Середня заробітна плата по підприємству в певному місяці 2015 року визначається шляхом ділення загальної нарахованої заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок в цьому місяці, на кількість працівників, яким вона нарахована.

Середня заробітна плата по підприємству за 2014 рік визначається шляхом ділення загальної нарахованої заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок на підприємстві за 12 місяців, на середню кількість працівників, яким нараховувалася заробітна плата в 2014 році.

Наприклад, загальна сума нарахованої заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок всім працівникам підприємства, в січні 2015 року склала 195 000 грн. На підприємстві в цьому місяці працювало 40 працівників. Середня заробітна плата по підприємству в січні 2015 році склала: 195 000 грн. / 40 чол. = 4 875,00 гривень.

Припустимо, що за весь 2014 рік всім працівникам було нараховано заробітну плату в розмірі 1 500 000 грн. У 2014 році на підприємстві працювало 35 осіб, при цьому підприємство нараховувало працівникам зарплату протягом усіх 12 місяців року.

Визначимо середню заробітну плату по підприємству за 2014 рік: 1 500 000 грн./12 місяців/35 працівників = 3 571,43 грн.

Тепер визначимо, як виросла середня заробітна плата по підприємству в січні 2015 року порівняно з 2014 роком: 4 875,00 грн./3 571,43 грн. = 1,36.

Отже, середня заробітна плата по підприємству в січні 2015 року збільшилася на 36 відс. порівняно з 2014 роком, підприємство виконало умову щодо збільшення середньої заробітної плати по підприємству мінімум на 30 відсотків порівняно з середньою заробітною платою за 2014 рік (36 відс. > 30 відс.).

Крім того, оскільки середня заробітна плата по підприємству в січні   2015 року склала 4 875,00 грн., підприємство виконало й умову щодо середньої заробітної плати не менше 3 мінімальних заробітних плат, тобто у січні 2015 року має бути не менше 3 654,00 грн. (1 218 грн. х 3).

Щодо дотримання третьої умови.

Під середнім платежем на одну застраховану особу після застосування коефіцієнта розуміється середня сума єдиного внеску, нарахованого роботодавцем на базу нарахування єдиного внеску в поточному місяці, в розрахунку на одного працівника, розрахована за ставкою єдиного внеску з урахуванням понижуючого коефіцієнта.

Понижуючий коефіцієнт, який може застосувати підприємство, виходячи з даних про збільшення заробітної плати на підприємстві у січні 2015 порівняно з 2014 роком, становить 0,64. Підприємство віднесено до 23 класу професійного ризику виробництва, ставка єдиного внеску у вигляді нарахування становить 37,26 відсотка. З урахуванням понижуючого коефіцієнта ставка єдиного внеску дорівнює 23,85 відс. (37,26 відс. х 0,64). Загальна сума нарахованої заробітної плати всім працівникам підприємства в січні 2015 року (база нарахування єдиного внеску) становить 195 000 грн. На підприємстві в цьому місяці працювало 40 працівників. Середня заробітна плата по підприємству в січні 2015 року складала 4 875,00 гривень.

Середній платіж єдиного внеску на одну застраховану особу після застосування понижуючого коефіцієнта складає: 4 875,00 грн. х 23,85 відс. = 1 162,69 гривень.

Середній платіж на одного працівника після застосування понижуючого коефіцієнта перевищив встановлену величину (1 162,69 грн. > 700 грн.), підприємством виконано ще одну умову.

Таким чином, оскільки виконано всі умови, встановлені пунктом 3 розділу ІI Закону № 77, підприємство має право на застосування понижуючого коефіцієнта.

Разом з тим повідомляємо, що з 01 січня 2016 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами ставки єдиного внеску, встановлені частиною п’ятою статті 8 та статтею 10 Закону № 2464 для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому та третьому пункту 1 частини першої статті 4, застосовуються з коефіцієнтом 0,6.

12

Яким чином та в якій формі слід повідомляти органи ДФС про прийняття працівника на роботу до розробки та вступу в законну силу особливого порядку повідомлення органів ДФС про прийняття працівника на роботу, розробленого Кабінетом Міністрів України?

З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 77-VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», яким внесено зміни, зокрема, до Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП).

Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таблиця 5 додатка 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.09.2013 за № 1628/24160 (далі – Порядок), призначена для реєстрації застрахованих осіб у реєстрі застрахованих осіб та подається страхувальником, якщо протягом звітного періоду було, зокрема, укладено або розірвано трудовий договір (цивільно-правовий договір, крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) із застрахованою особою.

Отже, оскільки на сьогодні відсутній порядок повідомлення фіскального органу про прийняття працівника на роботу, заповнення таблиці 5 додатка 4 до Порядку (до затвердження відповідного порядку) вважається «повідомленням», яке подається у складі обов’язкової звітності за календарний місяць до територіальних органів фіскальної служби за основним місцем обліку платника із зазначенням трудових відносин з прийнятими працівниками

13

Чи обов’язково нараховувати та сплачувати мінімальний ЄСВ за таких працівників: інвалід - пенсіонер; - інвалід, якому за станом здоров’я дозволено працювати 4 години в день.

Вимоги щодо нарахування єдиного внеску не менше мінімального розміру не стосуються:

винагород за договорами цивільно-правового характеру;

заробітної плати з джерела не за основним місцем роботи;

заробітної плати працівника інваліда, який працює на підприємстві, установі або в організації, де застосовується ставка 8,41%;

заробітної плати працівників підприємств та організацій всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема товариств УТОГ та УТОС, в яких кількість інвалідів становить не менш як 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25 відсотків та суми витрат на оплату праці встановлюється у розмірі 5,3 відс. визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску;

заробітної плати працівників підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, в яких кількість інвалідів становить не менш як 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25 відсотків та суми витрат на оплату праці встановлюється у розмірі 5,5 відс. визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску для працюючих інвалідів.

14

З метою врегулювання проблем, що виникають при нарахуванні єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, частину 5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року, викласти в такій редакції:

"У разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника, за умови відпрацювання застрахованою особою повного календарного місяця (крім застрахованих осіб, які перебувають у відпустці за власний рахунок)».

Статтею 8 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI ,,Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон № 2464) передбачено, якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника. Умовою застосування зазначеної норми є перебування найманого працівника у трудових відносинах повний календарний місяць.

У разі звільнення або прийняття працівника на основне місце роботи протягом місяця, в якому нарахована заробітна плата за відпрацьований час не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, сума єдиного внеску розраховується з фактично нарахованої заробітної плати незалежно від її розміру.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставки єдиного внеску, встановлені частиною п’ятою статті 8 Закону № 2464, застосовуються до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Законом України від 15 січня 2015 року №121-VIII“Про внесення зміни до статті 25 Закону України "Про відпустки” внесено зміни до частини першої статті 25 Закону України "Про відпустки", а саме доповнено пункт 18 такого змісту:

"18) працівникам на період проведення антитерористичної операції у відповідному населеному пункті з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи, але не більш як сім календарних днів після прийняття рішення про припинення антитерористичної операції".

Враховуючи зазначене внесення змін до частини 5 статті 8 Закону № 2464 не є актуальним.

Військовий збір

15

Чи оподатковуються військовим збором   доходи, отримані громадянами в результаті прийняття у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав, які оподатковуються податком на доходи фізичних осіб за нульовою ставкою.

Щодо розгляду проблемних питань порядку оподаткування доходів фізичних осіб військовим збором, викладених у додатку 1, доданого до службової записки Інформаційно-комунікаційного департаменту від 04.02.2015 № 233/99-99-06-02-01-18 повідомляємо, що позиція Департаменту з питання № 41 направлена на погодження Департаменту правової роботи службовою запискою від 13.02.2015 № 683/99-99-17-03-03-18. Після узгодження даного питання, позиція Департаменту буде надано додатково.

Щодо питань № 42 – 45 та 47 інформуємо, що позиція ДФС з даних питань, викладені у проекті Узагальнюючої консультації, який знаходиться на погодженні у Міністерстві фінансів України (лист ДФС від 10.02.2015 № 309/4/99-99-17-03-03-13). Після погодження даного проекту, зазначена консультація буде затверджена Наказом ДФС та на виконання якого буде надана для розміщення на веб-сайті ДФС

16

Як сплачуватимуть військовий збір ФОП, які перебувають на загальній системі оподаткування? Чи будуть авансові платежі? За якою формою звітуватись?

З 1 січня 2015 року набрали чинності зміни внесені Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» до Податкового кодексу України (далі – Кодекс) в частині оподаткування військовим збором доходів фізичних осіб – підприємців.

Пунктом 161 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Кодексу тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (підпункт1.1 пункт 161 підрозділу 10 Кодексу), тобто:

- фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

- фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

- податковий агент.

Ставка збору складає 1,5 відсотки об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 161 підрозділу 10 Кодексу (підпункт 1.3 пункту 161 підрозділу 10 Кодексу).

При цьому, підпунктом 1.2 пунктом 161 підрозділу 10 Кодексу встановлено, що об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, зокрема: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Кодексу загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування фізичної особи – підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця (пункт 177.2 статті 177 Кодексу)

Згідно з підпунктом 1.4 пункту 161 підрозділу 10 Кодексу нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу (підпунктом 1.5 пункту 161 підрозділу 10 Кодексу).

Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу (підпунктом 1.6 пункту 161 підрозділу 10 Кодексу).

Отже, фізичні особи – підприємці, крім тих що обрали спрощену систему, за результатами звітного податкового року самостійно розраховують військовий збір в розмірі 1,5 відсотки чистого оподатковуваного доходу, відображають в річній податковій декларації та сплачують в терміни передбачені для сплати податку на доходи фізичних осіб за відповідний період.

Першим звітним податковим періодом для нарахування військового збору з доходів фізичних осіб – підприємців є 2015 рік.

Терміни сплати військового збору для фізичних осіб – підприємців – до 19 лютого 2016 року;

Щодо утримання податковими агентами військового збору при виплаті доходів фізичним особам – підприємцям за здійснення ними своєї діяльності.

Пунктом 177.8 статті 177 Кодексу визначено, що під час нарахування (виплати) фізичній особі – підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою – підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.

Тобто, суб'єкти господарювання та/або самозайняті особи, які виплачують доходи фізичним особам – підприємцям за здійснення ними своєї діяльності не є податковими агентами щодо таких доходів.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

17

Нерухоме майно фізичної особи знаходиться в різних областях, де діють, встановлені місцевими органами влади різні пільги, різні ставки.

Де сплачувати податок на нерухоме майно? Як він буде нараховуватись? Як в цілому по країні буде проводитись облік?

Податок сплачується за місцем розташування об’єкта/об’єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України (підпункт 266.9.1 пункт 266.9 статті 266 Кодексу).

Обчислення суми податку проводиться відповідно до   пункту 266.7 статті 266 Кодексу. Щодо обліку, слід зазначити, що Департаментом доходів і зборів з фізичних осіб разом з профільними підрозділами   проводиться постійна робота по удосконаленню

АС «Нерухомість»

ІС «Податковий блок», в тому числі робота з наповнення реєстру платників податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

18

Звітність з податку на нерухоме майно для юридичних осіб

Форма декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки затверджена наказом Міністерства фінансів України № 735 від 01.07.2014.

Згідно пункту 46.6 статті 266 Кодексу до визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків) чинні до такого визначення.

19

Якими документами підприємство повинно підтвердити, що будівлі промислові, та відповідно не є об'єктом оподаткування?

Оригінали відповідних документів платника податків, що підтверджують право власності на такий об’єкт нерухомого майна.

Одночасно рекомендуємо користуватися Державним класифікатором будівель та спорудДК 018-2000 затвердженим наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 р. N 507 

20

ФОП має кафе та ресторан, які розміщені в будівлях, право власності на які оформлені на фізичну особу - підприємця.

Повідомлення-рішення виставляється до 1 липня 2015 за 2014 рік, а оскільки у 2014 році нежитлова нерухомість ще не обкладалась цим податком, то виставити таке повідомлення - рішення треба   до 1 липня 2016 за 2015 – за тією ж схемою, що і для фізичних осіб – громадян (не підприємців). Можливо, для ФОП теж буде податкова декларація з цього податку?

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Кодексу платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Нарахування податку фізичним особам у 2015 році здійснюватиметься у такому порядку: у період з 1 січня по 31 березня 2014 року із житлової площі; з 1 квітня по 31 грудня 2014 року із загальної площі об’єктів житлової нерухомості. У 2016 році із загальної площі об’єктів нерухомості, в тому числі об’єктів нежитлової нерухомості, що підлягають оподаткуванню.

21

Чи можливо внести зміни до законодавства   про внесення до переліку об’єктів, що не являються об’єктами оподаткування: дитячих таборів відпочинку та дитячих баз відпочинку?

Пропозиції, за можливості, будуть розглянуті при відпрацюванні проектів законодавчих актів щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства та Податкового кодексу України.

22

В зв’язку з внесеними змінами до Податкового кодексу України, пп. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 суперечить пп. 12.3.7. п. 12.3 ст. 12 Кодексу. Відповідно до підпункту 266.4.2. пункту 266.4 статті 266 Кодексу сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової нерухомості для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Поряд з цим, згідно підпункту 12.3.7. пункту 12.3 статті 12 Кодексу не дозволяється сільським, селищним, міським радам встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.

Згідно підпункту 12.3.7. пункту 12.3 статті 12 Кодексу не дозволяється сільським, селищним, міським радам встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.

Тому відповідно до підпункту 266.4.2. пункту 266.4 статті 266 Кодексу пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової нерухомості для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів, тобто пільги передбачені підпунктом 266.4.2. пункту 266.4 статті 266 Кодексу встановлюються для певних категорій (груп) платників податку і не носять індивідуальний характер.

23

Відсутність методичних рекомендацій щодо заповнення та подання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для юридичних осіб, з огляду на те, що відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 із змінами та доповненнями передбачено два коди бюджетної класифікації:

У зв’язку з чим проблемним є питання нарахування даного виду податку в двох картках особового   рахунку платників.

Листом ДФС від 28.01.2015 № 2444/7/99-99-17-04-01-17 про внесення змін до порядку адміністрування майнових податків, Головним управлінням ДФС в областях та місті Києві надано рекомендації щодо заповнення та подання декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки платниками податку.

Крім того зазначене питання опрацьовується Департаментом доходів і зборів з фізичних осіб разом з профільними підрозділами, та буде враховано при затвердженні нової форми податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Акцизний податок

24

Скільки буде коштувати ліцензія на роздрібну торгівлю пивом?

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі – Закон №481), плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), становить 8000 гривень на кожний окремий, зазначений в ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі, а на території сіл і селищ, за винятком тих, що знаходяться у межах території міст, - 500 гривень.

Для місць торгівлі, які розташовані за межами території міст обласного підпорядкування і міста Києва на відстані до 50 км та які мають торговельні зали площею понад 500 кв. м, плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), становить 8000 гривень на кожний окремий, зазначений в ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі (частина шістнадцята статті 15 Закон №481).

25

Чи необхідно буде придбавати окрему ліцензію на роздрібну торгівлю пивом, якщо у суб’єкта господарювання є вже ліцензія на продаж алкогольних напоїв?

Ні. Якщо у суб’єкта господарювання є ліцензія на продаж алкогольних напоїв, то окрема ліцензія на роздрібну торгівлю пивом не потрібна.

Відповідно до понять, визначених у п.п. 14.1.144 п. 14.1 ст. 14 Кодексу пиво - це насичений діоксидом вуглецю пінистий напій, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, який зазначений у товарній позиції 2203 згідно з УКТ ЗЕД.

Поняття алкогольні напої визначені в 14.1.5 п. 14.1 ст. 14 Кодексу та в абзаці сьомому статті 1 Закону №481, згідно з якими алкогольні напої – це продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД. Отже, пиво відноситься до алкогольних напоїв, а згідно з частиною дванадцятою статті 15 Закону №481 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Законодавчо визначена норма щодо віднесення пива до алкогольних напоїв почне діяти з 1 липня 2015 року (згідно абзаців четвертого - шостого підпункту 10 пункту 2 розділу II Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VIII).

26

Порядок сплати акцизного податку і подання звітності платниками податку, які обслуговуються в СДПІ по роботі з ВПП?

Cуб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів, в тому числі не за основним місцем перебування на обліку, або який перебуває на основному обліку в спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників, повинен подавати податкові декларації до контролюючих органів, що територіально обслуговують адміністративно-територіальні одиниці, на яких розташовано пункти продажу таких товарів.

Сплата акцизного податку відбувається до місцевих бюджетів адміністративно-територіальних одиниць, на яких розташовані пункти продажу підакцизних товарів.

Так, відповідно до п.п. 212.3.1 1п. 212.3 ст. 212 Податкового кодексу України особи - суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється   господарська діяльність.

П. 223.2 ст. 223 Кодексу визначено, що суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому ст. 46 Кодексу.

Щодо сплати акцизного податку, то особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів, сплачує податок до бюджету за місцем здійснення реалізації таких товарів (п. 222.3 ст. 222 Кодексу).

27

Звітність по акцизному податку

Форму Декларації акцизного податку та Порядок її заповнення затверджено наказом Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року №14 «Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку» (далі  Порядок).

Базовий податковий період для сплати акцизного податку відповідає календарному місяцю.Об'єкти оподаткування акцизним податком та порядок визначення бази оподаткування встановлені статтями 213 та 214 розділу VI Кодексу, перелік підакцизних товарів (продукції) та розмір ставок акцизного податку встановлено статтею 215 розділу VI Кодексу (п.3 та п.4 Розділу 1 Порядку).

Декларація складається із загальної частини, що містить необхідні обов'язкові реквізити платника, та шести розділів, що складаються платниками залежно від виду підакцизних товарів, додатків розрахунків для обчислення суми податку залежно від виду встановлених ставок акцизного податку, а також розділу, що заповнюється працівниками Державної фіскальної служби України після подання Декларації. Порядок заповнення Декларації окремо за кожним розділом наводиться у розділі IV, а додатків - у розділі V Порядку (п.2 Розділу ІІ Порядку).

У п. 2 Розділу 1 Порядку зазначено, що платники заповнюють та подають розділи та додатки до Декларації лише щодо тих операцій, які вони здійснюють і за якими у них виникають податкові зобов'язання із сплати акцизного податку, про що робиться відповідна відмітка у колонці "Ознака подачі" на останньому аркуші Декларації. Платник податку - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів, заповнює та подає лише розділ Ґ та додаток 6 до Декларації.

28

Платник зобов‘язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, у якому виникають об‘єкти оподаткування, або у разі наявності показників, що підлягають декларуванню, відповідно до вимогу Кодексу подавати декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Чи необхідно платникам податків при відсутності об‘єкта оподаткування подавати декларації до податкової інспекції, які не мають діючі (не діючі) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією?

Згідно з п.49.2. ст. 49 Кодексу платник податків зобов'язаний за кожний встановлений Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Платники, які мають діючі (у тому числі призупинені) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, зобов'язані за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді(п. 49.2 1 ст. 49 Кодексу).

Отже,   якщо платник здійснює діяльність, яка не ліцензується, тобто у нього відсутні діючі (в т.ч. призупинені) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією та у звітному періоді у такого платника не виникли об‘єкти оподаткування, або не появились показники, що підлягають декларуванню, платник у такому звітному періоді нормами Кодексу не зобов’язаний подавати Декларацію з акцизного податку.

29

Які штрафні санкції застосовуватимуть і з якого часу до платників акцизного податку у разі не введення його в реєстратор розрахункових документів, якщо акцизний податок повинен відображатися у розрахунковому документі (фіскальному чеку), як окрема податкова група, якщо центрам сервісного обслуговування РРО надіслано лист ДФС від 30.01.15 № 1811/6/99-22-07-03-15 «Про зміни в законодавстві» щодо перепрограмування РРО, а акцизний податок повинен нараховуватися   вже з 1 січня 2015 року?

Роз’яснення щодо відображення в фіскальному касовому чеку РРО акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів надано регіональним ГУ ДФС листами від 30.01.2015 №2856/7/99-99-22-07-03-17 та від 31.01.2015 №3121/7/99-99-22-07-03-17.

Питання щодо застосування штрафних санкцій на сьогодні знаходиться на стадії опрацювання.

30

Чи оподатковується акцизним податком з роздрібного продажу підакцизних товарів продаж легкових автомобілів у салонах?

Згідно з нормами Кодексу легкові автомобілі не підпадають під визначення роздрібної торгівлі підакцизними товарами, а отже їх роздрібна продажа, зокрема в салонах не є об’єктом оподаткування акцизним податком, а суб’єкт господарювання, що їх реалізує не є платником акцизного податку.

Так, відповідно до понять, визначених у п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів – це продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах.

У підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу затверджені ставки акцизного податку на нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне, ставки акцизного податку на автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей визначені у п. 215.3.5 1 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

31

При продажу товарів, в касовому чеку ПДВ нараховується на загальну суму продажу. Програмним забезпеченням РРО (касових апаратів) не передбачено виділення в касовому чеку суми акцизного податку, який нараховується на ціну реалізації підакцизного товару включаючи ПДВ.

Для вирішення цього питання розробникам касових апаратів потрібно вносити зміни до існуючого програмного забезпечення.

З метою доведення відповідної інформації до виробників та центрів сервісного обслуговування РРО ДФС направлено листи з роз’ясненнями на адресу Асоціації «Українські електроніка, комп’ютери, касові апарати» (УкрЕККА) від 30.01.2015 №1811/6/99-99-22-07-03-15 та від 31.01.2015 №1848/6/99-99-22-07-03-15.

Єдиний податок

32

Яким чином платники єдиного податку третьої групи зазначать види діяльності в Реєстрі платників єдиного податку, адже раніше при поданні заяви про вибір спрощеної форми оподаткування вид діяльності для них був не обов’язковий реквізит. Коли і в якому вигляді необхідно подати таку заяву?

з 01.01.2015 згідно з п.п. 8 п. 299.7 ст. 299 ПКУ до Реєстру вноситься інформація про види господарської діяльності незалежно від групи платників єдиного податку.

Інформація в Реєстрі стосовно ставки єдиного податку, групи та видів господарської діяльності для платників третьої групи буде приведено у відповідність до норм ПКУ централізовано в автоматичному режимі.

Разом з цим, фізичні особи – підприємці-платники єдиного податку третьої групи, які були зареєстровані та внесені до реєстру платників єдиного податку до 31.12.2014 року не зобов’язані подавати заяву щодо внесення до реєстру платників єдиного податку відомостей про види господарської діяльності.

Транспортний податок

33

Відповідно до пп. 267.6.4. п.267.6 ст. 267 Податкового кодексу України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об'єкта оподаткування декларацію з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

У зв’язку з тим, що за рекомендаціями ДФС України звіт з цього податку юридичним особам необхідно подати за формою «Розрахунку суми збору за першу реєстрацію транспортного засобу», який не передбачає щоквартальної розбивки, проблемним питанням є нарахування транспортного податку в картках особового рахунку платників.

Департаментом доходів і зборів з фізичних осіб 17.01.2015 направлена Заявка на створення автоматизованої інформаційної системи «Транспорт», що передбачає вирішення даного питання, та опрацьовується Департаментом ІТ.

Одночасно повідомляємо, що лист з приводу даного питання 13.02.2015 був направлений до Департаменту реєстрації платників та електронних сервісів.

34

Відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Кодексу об'єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Пропонуємо внести зміни до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Кодексу в частині заміни слова "використовувалися" словами "з дати випуску мають строк".

Відповідно до роз’яснень Департаменту правової роботи, датою початку використання (введення в експлуатацію) транспортних засобів, що були в користуванні та/або ввозяться на митну територію України, вважається дата їх першої реєстрації, визначена в реєстраційних документах, які видано уповноваженими державними органами й дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі. У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації транспортних засобів датою початку використання транспортного засобу вважається календарна дата його виготовлення (день, місяць, рік).

Плата за землю

35

Як отримати пільгу по платі за землю у 2015 році бюджетній установі?

Які договори по землі включати до розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку? Що робити з незареєстрованими договорами?

Законом №71- VIII скасовано пільги по сплаті земельного податку для значної категорії юридичних осіб - установ, що фінансуються за рахунок державного та місцевих бюджетів.

Так, вказаним Законом внесено зміни до ПК України в частині порядку справляння земельного податку, зокрема, віднесено її до категорії місцевих податків, як складової податку на майно, а органам місцевого самоврядування надано право встановлювати ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Статтею 282 ПК України встановлено пільги для окремих категорій юридичних осіб, зокрема, до них не віднесено:

- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, спеціалізовані санаторії України для реабілітації, лікування та оздоровлення хворих, військові формування, утворені відповідно до законів України, Збройні Сили України та Державна прикордонна служба України, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

- заповідники, у тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), парки державної та комунальної власності, регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва;

- дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України незалежно від їх підпорядкованості, у тому числі дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій;

- дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форм власності і джерел фінансування, заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Кошти на ці витрати не передбачені кошторисами видатків для вказаних установ, що неминуче призведе до виникнення податкового боргу з цього податку, в т.ч. і у органів ДФС.

Виходячи з положень ст.12 ПК України, органи місцевого самоврядування мають право на встановлення пільг для даної категорії власників (користувачів) лише до початку нового бюджетного року.

Разом з тим, так як Закон №71- VIII був прийнятий лише 28.12.2014, а опублікований 31.12.2014, органи місцевого самоврядування були позбавлені можливості та права встановити відповідні ставки та пільги по земельному податку на 2015 рік в порядку, визначеному ст.12 ПК України.

Поряд з цим, п.284.2 ст.284 ПК України передбачено випадки, коли у платників податків може виникнути право на пільгу протягом року, що має наслідком звільнення його від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право.

Отже, виходячи з приписів ст.284 ПК України, теоретично органам місцевого самоврядування надано право встановлювати пільги по сплаті податку, крім індивідуальних, протягом такого бюджетного року.

Згідно з пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

За таких обставин, виникає необхідність вироблення однакового підходу до застосування рішень органів місцевого самоврядування, якими встановлено пільги по земельному податку на 2015 рік, починаючи з лютого поточного року

Починаючи з 1 січня 2015 року плата за землю включена до переліку місцевих податків, як складова податку на майно, та є обов’язковою для встановлення місцевими радами.

Місцеві ради на виконання вимог чинного законодавства повинні прийняти рішення про встановлення податку на майно в частині плати за землю і, зокрема визначити ставки земельного податку та перелік пільг зі сплати податку.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується їх застосування (п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПКУ).

Разом з тим, враховуючи норму п.284.2 ст.284 ПКУ, право на пільгу у платника може виникати протягом року.

З 1 січня 2015 року суттєво скорочено перелік пільг по земельному податку. З переліку пільговиків виключені в тому числі органи державної влади та місцевого самоврядування, органи прокуратури, дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади, заклади науки, освіти, охорони здоров’я, релігійні організації.

У зв’язку з тим, що зазначена вище норма набрала чинності з 01.01.2015р. і відповідні рішення місцевими радами до 15.07.2015р. не приймались тому відповідно до вимог пп.12.3.5 п.12.3 ст.12 ПКУ плата за землю в 2015 році справляється із застосуванням ставок земельного податку 2014 року з урахуванням коефіцієнта індексації – 1,249.

Починаючи з січня поточного року більшістю місцевих рад області приймаються рішення про встановлення податку на майно в частині плати за землю, разом з цим на 2015 рік встановлені для певних категорій платників пільги щодо земельного податку.

Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (ст.73 ЗУ «Про місцеве самоврядування»).

Отже на сьогодні є проблемним питання правомірності використання пільг у 2015 році на підставі прийнятих рішень місцевими радами у поточному році.

З 01.01.2015 року плата за землю – місцевий податок. Тому на цей податок розповсюджується дія п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) щодо необхідності прийняття сільськими, селищними, міськими радами в межах своїх повноважень рішень про становлення місцевих податків і зборів.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків і зборів   визначаються обов’язкові елементи, передбачені ст.7 Кодексу, у т.ч. ставки, податкові пільги та порядок їх застосування.

Разом з цим пунктом 12.3.5 пункту 12.3 ст.12 Кодексу (у редакції Закону України від 28.12.2014 № 71) визначено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов’язковими згідно з нормами Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

До 1 січня 2015 року плата за землю була загальнодержавним податком, прийняття рішень щодо встановлення цього податку на відповідній території Кодексом не вимагалося, а тому такі рішення фактично не приймалися.

Введення в дію змін, зокрема, скасування податкових пільг, з 1 січня 2015 року потребує реалізації механізму переходу від справляння плати за землю як загальнодержавного податку до його справляння як місцевого податку.

Разом з цим п.284.2 визначено, що якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку, починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право.

Разом з цим зазначаємо, що згідно з п.п.12.3.7 п.12.3 ст.12 Кодексу не дозволяється сільським, селищним, міським радам встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних та фізичних осіб – підприємців та звільняти їх від сплати таких податків та зборів.

Відповідно до п.30.2 ст.30 Кодексу підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

РРО

36

В 2015 році сільгоспвиробник надає сільськогосподарські послуги, які підпадають під спеціальним режим (оранка, сівба та інше). Замовник розраховується готівкою. Чи можна оприбутковувати готівку в касу за ПКО чи тільки через РРО?

Законом від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» внесено зміни до Податкового кодексу України (далі – Кодекс) і, зокрема, Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон №265).

Згідно з п 1 ст. 9 Закону №265 реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Таким чином підприємства, які надають послуги та проводять розрахункові операції в готівковій формі мають застосовувати РРО.

37

Порядок застосування РРО платниками єдиного податку, які проводять розрахунки через рахунки в банківських установах?

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону №265 реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні усіх банківських послуг, крім операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, та операцій комерційних агентів банків з приймання готівки для подальшого її переказу.

38

Який порядок використання РРО підприємцями – фізичними особами, які перебувають у другій/третій групі і при цьому займаються виробництвом, а потім реалізовують готову продукцію за готівку? Наприклад, вирощують рибу, виготовляють продукцію з деревини (вікна, двері на замовлення).

Згідно з п. 296.10 ст. 296 Кодексу платники єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп при здійсненні діяльності на ринках, при продажу товарів дрібнороздрібної торговельної мережі через засоби пересувної мережі, а також платники єдиного податку першої групи не застосовують реєстратори розрахункових операцій.

Таким чином, фізичні особи-підприємці платники єдиного податку другої і третьої груп при здійсненні діяльності на ринках, при продажу товарів дрібнороздрібної торговельної мережі через засоби пересувної мережі, а також платники єдиного податку першої групи не застосовують реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО).

У всіх інших випадках платники єдиного податку фізичні особи-підприємці другої і третьої груп зобов’язані застосовувати РРО.

Контрольно-перевірочна робота

39

Пунктом 3 Розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 28 грудня 2014 року №71-УШ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі Закон №71- VIII) встановлено заборону на проведення камеральних перевірок окремих платників податків.

Так, вказаним Законом встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі ПК України), з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Враховуючи, що ПК України визначено чотири види перевірок (камеральні, документальні, фактичні та електронні), а Законом 71-VIII не визначено перелік перевірок, проведення яких заборонено, то, відповідно, на даний час діє заборона і на проведення камеральних перевірок.

Вказана обставина значно ускладнює адміністрування податків, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, при виявленні очевидних арифметичних та методологічних помилок у деклараціях (в т.ч. тих, що подаються наростаючим підсумком, або тих, на формування яких, впливають дані попередніх декларацій) платників, які підпадають під заборону проведення перевірок. У таких випадках орган ДФС позбавлений право (можливості) відновити правильність податкового обліку платника (скласти акт перевірки та винести податкове повідомлення-рішення)

40

Чи можливе застосування податкового компромісу у випадку коли сума визначена в ППР станом на 17.01.2015 є узгодженою і платник має намір її оскаржувати, але на даний час в період дії Закону України від 25.12.2014 № 63-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу" платником не подана позовна заява до адміністративної або судової інстанції?

- Спрощення процедури проведення фактичних перевірок в частині легалізації зарплати та найманих працівників. Можливість оформлення дозвільних документів на перевірку для охоплення перевірочними заходами платників галузі в цілому (маршрути автоперевезення, платників, які здійснюють торгівельну діяльність на ринках, лісова галузь, тощо) Затвердження форми акту/довідки фактичної перевірки.

- Через відсутність належних повноважень, виникають проблеми у ідентифікації осіб, наданні пояснень, інші проблемні питання Внести зміни щодо застосування штрафних санкцій до працедавця, за відсутність документів, які посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати, відмова особи надати пояснення, залишення торгової точки без нагляду, відмова від підтвердження факту отримання   заробітної плати чи інших доходів.

Застосування податкового компромісу у зазначеному випадку є неможливим. Частиною 7 підрозділу 92 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України визначено, що процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу.

Спеціальні податкові режими

41

З метою узгодження з вимогами підпункту 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 ПКУ, яким передбачено подання платниками єдиного податку четвертої групи контролюючому органу податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, пропонуємо у підпункті 298.8.1 пункту 298.8 статті   298 слова «подають до 20 лютого поточного року» замінити на «подають не пізніше 20 лютого поточного року».

Підпунктом 295.9.2 пункту 295.9 статті 295 передбачена сплата єдиного податку платниками 4-ї групи щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу. Пропонуємо для таких платників передбачити проводити сплату єдиного податку щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пропозиція внесення змін до п.п 298.8.1 п.298.8 ст.298 щодо приведення його у відповідність до норм п.п. 295.9.1 п.295.9 ст.295 врахована при підготовці змін до Податкового кодексу України