Державна політика щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків спрямована на:

- утвердження гендерної рівності;

- недопущення дискримінації за ознакою статі;

- подолання гендерного насильства;

- застосування позитивних дій;

- встановлення юридичного захисту прав жінок і чоловіків на засадах рівності та забезпечення ефективного захисту в судах від будь-якої дискримінації;

- забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень;

- забезпечення рівних можливостей жінкам і чоловікам щодо поєднання професійних та сімейних обов’язків;

- підтримку сім’ї, формування відповідального материнства і батьківства;

- виховання і пропаганду серед населення України культури гендерної рівності,

- поширення просвітницької діяльності у цій сфері;

захист суспільства від інформації, спрямованої на дискримінацію за ознакою статі.

Інституційний механізм реалізації державної політики забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків

Реалізація державної політики, спрямована на забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків, залежить від дієвості національного механізму – ключової ланки забезпечення гендерної рівності. До інституційного механізму входить розгалужена мережа державних органів, установ та закладів, що реалізують політику рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. На даний час інституційний механізм забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків представлено такими органами: Верховна Рада України Комітет Верховної Ради України з потань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин; Уповноважений Верховної Ради України з прав людини; Міжфракційне депутатське об’єднання « Рівні можливості», до якого увійшли 26 депутатів із різних фракцій. Кабінет Міністрів України При Кабінеті Міністрів України діє Міжвідомча рада з питань сім’ї, гендерної рівності, демографічного розвитку, запобігання насильства в сім’ї та протидії торгівлі людьми. До складу ради входять представники міністерств, наукові працівники та представники громадських організацій. Центральні органи виконавчої влади Міністерство соціальної політики України – спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків. При Міністерстві соціальної політики України діє Експертна рада з питань протидії дискримінації за ознакою статі, головним завданням якої є сприяти у формуванні та реалізації державної політики  щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, недопущення дискримінації зо ознакою статі. Місцеві органи виконавчої влади У регіонах України визначено заступників голів обласних державних адміністрацій, до компетенції яких належить питання гендерної політики.

Законодавство з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків

Питання рівності прав і можливостей жінок і чоловіків в Україні закріплено статтею 24 Конституції України, згідно з якою рівність прав жінки і чоловіка забезпечується наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності; у здобутті освіти і професійній підготовці; у праці та винагороді за неї. Однак конституційні норми можуть бути реалізовані лише тоді, коли вони мають подальший розвиток у законодавстві.  З  цією метою прийнято такі законодавчі акти: 1)    2005 рік: -    Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», яким закріплено паритетне становище жінок і чоловіків у всіх сферах життя суспільства; -    Указ Президента України від 26.07.2005 № 1135/2005 «Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків»; 2)    2006 рік -    постанову Кабінету Міністрів України від 12.04.2006 № 504 «Про проведення гендерно-правової експертизи», що суттєво сприяє розвитку демократії і дотриманню європейських стандартів прав людини в Україні; 3)    2008 рік -    Закон України «Про внесення зміни до Кодексу законів про працю України», яким передбачено, що колективним договором встановлюється рівні права і можливості для жінок і чоловіків; -    Закон України «Про внесення зміни до Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», яким передбачено, що Уповноважений з прав людини здійснює контроль за дотриманням прав та можливостей жінок і чоловіків; 4)    2012 рік -    Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». 5)    2013 -    постанова Кабінету Міністрів України від 26.09.2013 № 717 «Про затвердження Державної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року».

Державна програма зебезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на переод до 2016 року

Мета Програми Метою Програми є впровадження гендерних підходів в усі сфери життєдіяльності суспільства. Очікувані результати, ефективність Програми Виконання Програми дасть змогу: удосконалити нормативно-правову базу у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, привести її у відповідність з міжнародними стандартами та законодавством Європейського Союзу; створити умови та можливості для паритетної участі жінок і чоловіків у прийнятті політичних, економічних та соціальних рішень; підвищити рівень поінформованості роботодавців з питань запровадження міжнародних стандартів рівності співробітників у сфері праці; створити належні умови для забезпечення жінкам і чоловікам можливості суміщати трудову діяльність із сімейними обов’язками; підвищити рівень поінформованості населення з питань рівного розподілу сімейних обов’язків та відповідальності між жінками і чоловіками щодо виховання дитини; підвищити рівень компетенції фахівців з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; забезпечити включення до навчальних програм стандартів гендерної освіти; забезпечити проведення інформаційних кампаній за участю засобів масової інформації, закладів культури та навчальних закладів з метою подолання стереотипних уявлень про роль жінки і чоловіка; удосконалити механізм реагування на факти дискримінації за ознакою статі; скоротити кількість випадків використання у рекламі, засобах масової інформації та Інтернеті елементів, що закріплюють у свідомості населення ідею нерівності жінок і чоловіків; забезпечити подальшу співпрацю з міжнародними організаціями та громадськими об’єднаннями, діяльність яких спрямована на забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.