Дорогі співвітчизники, високодостойні українці!

Вельмишановні депутати Верховної Ради Україні!

Шановні депутати Європарламенту!

Перш за все, хотів би подякувати за ці оплески і підтримку України, яку ви щойно проголосували. Я хочу сказати, що та атмосфера, яка зараз панує в залі Верховної Ради, мені дуже нагадує таку саму атмосферу в 1991 році, коли ми здобули незалежність.

«Хто готовий померти за Європу?» - Саме таке питання ставлять вчені, коли під час соціологічних досліджень досліджують вплив європейської ідентичності та звичний поділ на нації.

Дуже природною вважається готовність віддати своє життя і померти за свою Батьківщину.

Але Небесна сотня і 872 відважних українських воїни померли не лише за Україну. Вони поклали голови за те, щоб ми посіли гідне місце в родині європейських народів. З часів Другої світової війни жодна нація за право бути європейцями ніколи не платила такої високої ціни.

Скажіть мені, будь ласка, хто зараз після цього наважиться закрити двері до Європи перед Україною? Хто буде проти надання нам перспективи членства в Європейському Союзі, до якого сьогодні ми робимо перший, але дуже рішучий крок?

Сім років, починаючи з 2007 року, з Паризького саміту Україна-ЄС, ми готували цю Угоду. Я хотів би почати з подяки всім, хто причетний до цього процесу, – дипломатам, урядовцям, депутатам, експертам і, в першу чергу, громадянам, які рішуче підтримували наш європейський курс.

Минулої осіні здавалося, що все вже готово до підписання, бо вся країна рішуче казала «так», і не було, або дуже слабкими виглядали аргументи тих, хто казав «ні». Але 29 листопада у Вільнюсі, коли ми всі цього чекали, цього не відбулося.

Необхідність Угоди тоді і зараз є абсолютно очевидною для всього українського суспільства. Тоді воно повстало, щойно Янукович спробував на ходу розвернути наш експрес із заходу на схід. І євроінтеграція стала нашою українською національною ідеєю.

І я переконаний, що сьогоднішнє голосування яскраво продемонструє це, а внутрішні та зовнішні потуги зупинити наш стратегічний поступ вже зазнали фіаско.

Історичний договір 27 червня в Брюсселі було підписано!

І сьогоднішня наша синхронна ратифікація, я впевнений, буде святом. Святом не лише України, святом всієї об’єднаної Європи, бо без України об’єднаної Європи не існує.

Ми витримали цей потужний тиск, ми не піддалися на жоден шантаж. В угоді не змінено жодного параграфу, жодного слова, крапки або коми! Я невідкладно, сьогодні, в цьому залі, підпишу Закон про ратифікацію. Я доручаю українському Уряду вже завтра затвердити план виконання Угоди і втілювати її в життя вже з першої ж хвилини вступу Закону в дію!

Дорогі друзі, імплементація — це дуже просто. Це і верховенство права, і свобода слова, і безвізовий режим, і питання інвестиційного клімату, питання демократії — все це імплементація нашої Угоди. І просто не маємо права і не можемо зволікати.

Домовленості, які досягнуті днями в Брюсселі, дозволили нам отримати ще більше, ніж передбачає Угода. До кінця 15-го року Україна має гарантовані преференції, коли, з одного боку, наші товари продаються в Європі безмитно, в той час як на українському ринку європейська продукція працює за правилами СОТ, підтримуючи українського виробника, український бюджет і курс української валюти. Вітчизняна економіка отримала півтора додаткових роки, щоб бути конкурентоздатною, якісно і ефективно підготуватися до конкуренції з нашими європейськими партнерами і виробниками.

Тим самим я хочу подякувати Європейському Союзу за цей багатомільярдний бонус, який вони продемонстрували, підтримуючи Україну в ці складні часи.

Навзаєм наші європейські партнери просять одного – реформи. Не зволікайте з ними. Ні війна, ні політична ситуація не є і не може бути виправданням відсутності реформ, і я впевнений в тому, що вже найближчим часом Національний план реформ «Стратегія-2020» буде презентований. Спільно. Немає в нас ковдри, яку кожен тягне на себе. Це відповідальність Президента, Уряду, Парламенту. І тільки тоді, коли ми будемо діяти об’єднано і ефективно, ми досягнемо перемоги. Якщо хтось спробує відкрити внутрішній фронт – це буде проти України. Ні я, ні Уряд, ні Верховна Рада цього не дасть зробити.

Серед іншого, ці реформи передбачають, що Україна повинна стати зоною потужної антикорупційної операції, і вже сьогодні я очікую від Парламенту ухвалення закону про Національне антикорупційне бюро.

Друзі, це наше зобов’язання в рамках імплементації цієї Угоди.

І голосування за цей проект буде найкращим свідченням замість розмов, що імплементацію ми вже почали.

Шановні друзі!

Ще в двадцятих роках минулого століття великий українець Микола Хвильовий народив просте, але велике гасло – «Дайош Європу!».

Подібно Хвильовому, ми розуміємо Європу як «психологічну категорію, яка виводить нас на великий тракт прогресу».

Сьогодні ми впевнено вийшли на цей європейський шлях. Я хочу нагадати: старт був важким. Але фініш буде переможним!

Слава Європі!

Слава Україні!