Талановита людина талановита в усьому

Розповідь в цій невеличкій публікації піде про людину, відому багатьом вознесенцям, неспокійну та небайдужу до всіх подій, які відбуваються в нашому невеличкому містечку, й взагалі в державі. Він в прямому розумінні завжди у вирі подій. Майже жодне свято, жодна бодай незначна подія в нашому місті не залишається поза його уваги. І невід'ємною подругою  на будь-якому заході, де він присутній, залишається фотокамера.

Напевно, вже дехто здогадався, що мова йде про Віктора Михайловича Куцепалова. Саме цю людину було запропоновано і  на сесії міської ради, яка відбулася минулої п'ятниці, затверджено нагородити знаком “За заслуги перед містом” в гуманітарній сфері.

Все своє свідоме життя Віктор Михайлович займався фізичною культурою і пропагував здоровий спосіб життя серед всіх, хто його оточував, особливо серед молоді та дітей. Народився Віктор Михайлович у нашому затишному містечку, але протягом свого життя він неодноразово змінював місце свого проживання. Мешкав в Донецькій, Дніпропетровській областях, на півночі колишнього Радянського Союзу. Та все ж таки йому судилося повернутися на свою малу батьківщину, в місто свого дитинства. І, як сказав сам Віктор Михайлович, він щасливий тим, що мешкає саме у рідному Вознесенську. Вважає, що любов до спорту, бажання займатися фізичною культурою народилася разом з ним. В роки його дитинства, а це 50-ті роки, найважчі післявоєнні часи, у місті не було ніяких спортивних закладів. Він зі своїми товаришами, такими ж хлопчаками як і він, вигадував різноманітні спортивні вправи, лазив по деревах, влаштовував баталії по боротьбі на вулицях у піску, на траві, закалявся, взимку обтирався снігом і т. ін. Безмежна любов до спорту супроводжувала нашого героя все його свідоме життя.

Військову службу В.М. Куцепалов проходив у Хабаровську у спортивній роті. У 1961 році після демобілізації завершував навчання у вечірній школі. Неодноразово доводилося відвідувати бібліотеку. І ось одного разу йому на очі потрапив довідник для вступників у середні учбові заклади. Листаючи його, натрапив на адресу технікуму фізичної культури. А до цього доленосного випадку не уявляв собі, що є такі спеціальні заклади.

Треба сказати, що з лав Радянської армії Віктор Михайлович повернувся першорозрядником з важкої атлетики. Не вагаючись ані трохи, вирішив вступати до Дніпропетровського технікуму фізичної культури. Після його закінчення почав працювати фізруком в школі №1 (зараз гімназія). Але йому це не дуже подобалось, так як серцем розумів, що він тренер по суті своїй, і його покликання виховувати спортсменів. Пропрацювавши таки один рік у школі, перейшов на тренерську роботу в ДСО "Колос" і почав тренувати штангістів. У нього з'явилися гарні вихованці. На той час Віктор Михайлович ще сам тренувався, брав активну участь у спортивних змаганнях, тому вихованці тягнулися за ним, беручи приклад зі старшого товариша - свого наставника. Він виховав майстрів спорту, чемпіонів, рекордсменів області, чемпіонів республіки. Це Пономаренко Олександр, чемпіон Радянського Союзу по ДСО "Колос", Дирма В'ячеслав, Супрун Сергій, Біляєв Олексій, Мартиненко Володимир, Рута Олександр, Руцький Юрій, Чалован Сергій та багато інших.

Через деякий час В.М. Куцепалова призначили головою комітету фізкультури при міськкомі партії. Деякий час він вважав, що технікумівського диплому для нього буде достатньо. Та невдовзі зрозумів, що він не гірший тих вчителів фізкультури, які не такі вже й видатні спортсмени, але мають вищу освіту. Розуміння цього спонукало нашого героя змінити свою думку стосовно рівня своєї освіти, і що він здатен підвищити рівень своїх знань.

В 35-річному віці, вже маючи двох дітей, вирішив вступати до інституту. З першого разу не вдалося. Миколаївські фахівці "забракували" нашого героя на легкій атлетиці. Швидко забравши документи і не довго вагаючись, він приїздить до Києва і… доля всміхнулася йому - він став студентом Київського державного інституту фізкультури, який закінчив у 1975 році. Протягом багатьох років потому продовжує тренувати спортсменів. Серед них зараз є й інваліди, адже наш герой на даний час працює тренером по пауерліфтингу Миколаївського центру інвалідного спорту. Вже двоє інвалідів Клименюк Євген та Мосінов Максим - майстри спорту міжнародного класу, чемпіони Європи, м/с України Куцин Сергій, КМС Білан Руслан, першорозрядники Крапівко Сергій, Попов Володимир, Слюсар Олег та інші.

Був період, коли В.М. Куцепалов очолював туристичний клуб "Непоседы", водив дітей в походи по Криму, по наших мальовничих місцях - в Петропавлівку, Мигію, Актове. Його вихованці-туристи займали призові місця на першості області серед позашкільних закладів при будинку піонерів. Сам він був в походах на Кольському півострові, на Таймирі, неодноразово в Карпатах, Криму. Крім того вже багато років Віктор Михайлович займається фотографуванням. Було проведено три його персональних фотовиставки у нашому музеї Кібрика. Його фотографії друкувалися в таких виданнях, як "Південна правда", в місцевій колишній "Радянській правді", в якій пропрацював фотокореспондентом 15 років. Одного разу навіть в республіканській "Комсомольській правді". Він також захоплюється живописом. Його талановитою рукою створено більше 20 чудових картин, в основному пейзажі. Картини В.М. Куцепалова також виставлялися в музеї Кібрика. Тож, як кажуть, талановита людина талановита в усьому. А на День міста 31 травня його виставка фото та живопису буде демонструватися в парку ім. Островського.

Дивлячись на нашого співрозмовника ніколи не скажеш, що невдовзі він відзначатиме свій 75-річний ювілей. Стільки в ньому оптимізму й завзятості, що й молодь може позаздрити його бажанню творити добро навколо себе і дарувати всім оточуючим часточку своєї невичерпної енергії. Отже Віктор Михайлович Куцепалов цілком заслуговує на відзнаку за заслуги перед містом. І нехай ця почесна нагорода буде гідним подарунком цій неординарній людині від всієї громади Вознесенщини.

Вікторія Величко, наш кор.

"ДзД" № 22 від 28.05.14 р.