Договори з громадянами на використання їх праці можуть укладатись за трудовим або цивільним законодавством, у цьому і полягає їх відмінність. Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Суттю такого виду цивільно-правових відносин як підряд є те, що одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник повинен прийняти й оплатити виконану роботу (особливості укладання та виконання договорів підряду визначені главою 61 Цивільного кодексу України). Отже, по суті (в юридичному розумінні) трудові відносини між сторонами при укладанні договору підряду не виникають.

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, а метою укладання такого договору є отримання певного матеріального результату, робота за ним має разовий характер. Тобто, за договором підряду процес праці не регламентується: працівник не зараховується до штату, не видається наказ (розпорядження) про його прийняття на роботу, не вноситься запис до трудової книжки і на нього не поширюється дія внутрішнього трудового розпорядку. Що стосується трудового договору, то за ним працівника приймають на роботу (посаду), включену до штатного розпису, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою, з обов'язковим підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку та внесенням відповідного запису до трудової книжки.

Враховуючи вищевикладене та здійснивши аналіз діючого законодавства з цього питання, приходимо до висновку, що цивільно-правовий договір потрібно складати лише на один місяць, потім переукладати знову і знову. Якщо даний договір укласти більше ніж на місяць то особу за договором треба зараховувати до штату працівників. Крім того слід зауважити, що якщо робота має характер систематичності (щоденного виконання роботи), працівник повинен підпорядковуватися правилам внутрішнього трудового розпорядку, тобто відмінність трудового від договору цивільно-правового характеру полягає в тому, що за договором цивільно-правового характеру послуги надаються одноразово. Прикладом договору цивільно-правового характеру є здійснення найму для генерального прибирання (1 раз підмести підлогу, 1 раз помити підлогу, 1 раз помити вікна і т.д), при цьому строк виконання таких робіт становить кілька днів, а якщо особа надає клінінгові послуги, (робить одне й те саме декілька разів за час дії договору) то це вже трудові відносини. Якщо умовами договору цивільно-правового характеру будуть передбачені ознаки трудових відносин (наприклад, зазначено графік роботи ("з 9.00 до 17.00 з перервою на обід з 13.00 до 13.45"), то в подальшому за заявою особи суд такий договір може визнати трудовим.